home
Українські землі у складі Великого князівства Литовського
Геополітичні зміни у Сх..Європі 13-14 ст.Територіальна спадщина Київської Русі та Литва Занепад Галицько-Волинського князівства у другій половині XIV ст. призвів до перериву державної традиції на українських землях. Вони потрапляють під владу сусідніх держав. На. Закарпатті О) ще у другій половині ХШ ст. утвердились угорські королі Землі Північної Буковини, що до середини XIV ст. входили до складу Галицько-Волинського князівства, після утворення Молдавського князівства (1359 р.) потрапили у залежність від молдавських господарів. Молдавське князівство, а в його складі й Буковину, захоплювали то угорські, то польські королі, а з початку XVI ст. воно потрапило у залежність від турецького султана. Кримське ханство, що утворилося після розпаду Золотої Орди на Кримському півострові (1449-1783 рр.), поширювало свою владу на орди, що кочували на землях Причорномор'я, Приазовя та Кубані ??] • Султанська Туреччина захопила міста Кафу, Очаків, Азов, а. Кримське ханство Пі примусила визнати Більшу частину території Київської Русі здобуло Велике князівство Литовське, яке утворилося в ХШ ст., |^ . Утворений без помітних завойовницьких зусиль державний організм являв собою неординарний суб'єкт історії- державу, у якій фактично 90% населення складали русини, тобто білоруси та українці. Руські землі, що входили до складу Литовської держави, мали великий вплив на політичне й культурне життя Литовського князівства, що пояснюється вищим щодо культури їх розвитком. Тому Литовську державу тих часів деякі дослідники небезпідставно називають також Л итов сько -Руською. До кінця XIV ст. Велике князівство Литовське лишалося, вживаючи сучасних понять, свого роду федерацією земель-князівств, у тому числі українських - К иїв ського, Чер нігов о - Сів ер ського, В о л и н ського, Подільського. Кожним з них правив удільний князь, правда, уже не з руської династії Рюриковичів, а з л итов ської - Гед и мін ов ичів 2 з 17 Київським і чернігово-сіверським володарями стали сини великого князя Володимир і Дмитро-Корибут Ольгердовичі. На Волині княжив молодший брат Ольгерда Любарт, на Поділлі - племінники Ольгерда князі Коріатовичі. Охрещені за Руським обрядом, одружені з руськими княжнами, прилучені до традицій місцевого побуту, ці правителі не сприймалися як чужинці-завойовники. Польсько-литовська Кревська унія (1385 р.) суттєво вплинуа на подальшу долю українців. У 1370 р. помер останній польський король з династії П'ястів Казимир Ш. Великий престол успадкувала його онука Ядєіга Щі , але, згідно зі звичаями, влада могла бути обійнята лише по мечу. За чоловіка для Ядвіги вирішили запросити найвигіднішого партнера у боротьбі з німецьким агресивним оточенням - великого князя литовського Ягайла Ольгердовича. Платою за польську корону мусило стати визнання її зверхності над землями Великого князівства Литовського. Позиції Ягайла в Литві були досить непевними. - і7 У 1377р. Ольгерд заповів престол не одному із своїх старших синів, а молодшому, та ще й від другого шлюбу Ягайлові. Розчищаючи дорогу до влади, Ягайло наказав убити свого дядька й опікуна Кейстута (1382 р.), що ставило молодого князя в опозицію до етнічної Литви. Тому Ягайло радо пішов назустріч польській пропозиції, але був змушений підписати пункти забов'язань, серед яких два найголовніші - підпорядкувати землі Литви й Русі польському трону і привернути свій народ до Римо-католицької церкви. Цей союз мав також посилити позиції обох держав у боротьбі зі спільним ворогом -Тевтонським орденом.