home
—тановленн¤ громад¤нського сусп≥льства
¬ажливою умовою становленн¤ демократичних держав ≥ формуванн¤ нац≥й у пострад¤нських крањнах Ї. системи сусп≥льних ≥нститут≥в, що утворюють громад¤нське сусп≥льство ќ≥ . –≥вновага Ћ√ѓ∆, державою ≥ громад¤нським сусп≥льством Ї важлив≥ш, фактором стаб≥льного дел≥ократичного розвитку, а порушенн¤ њњ веде до г≥пертроф≥њ владних структур, в≥дчуженост≥ ≥ пол≥тичного безсилл¤ народу <^? . ќснову громад¤нського сусп≥льства становить сукупн≥сть недержавних орган≥зац≥й (Ќƒќ). ѕ≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни у розвитку громадськоњ ≥н≥ц≥ативи розпочавс¤ новий етап, пов'¤заний з≥ створенн¤м орган≥зац≥й нового типу, ¤к≥ формувалис¤ на основ≥ д≥йсноњ ≥н≥ц≥ативи громад¤н. ѕравовими передумовами становленн¤ громад¤нського сусп≥льства Ї. нов≥ законодавч≥ акти - закон "ѕро об'Їднанн¤ громад¤н" (1992 р.), закон "ѕро благод≥йн≥сть ≥ благод≥йн≥ орган≥зац≥њ", "ѕро творчих прац≥вник≥в ≥ творч≥ сп≥лки", законодавство про власн≥сть, п≥дприЇмництво,  онституц≥¤ ”крањни та ≥н <^? . 9 з 46 ƒинам≥ка зростанн¤ чисельност≥ орган≥зац≥й прот¤гом 90-х рок≥в була досить високою, адже на 1995 р. в ”крањн≥ њх було 4 тис, у 1997 - близько 20 тис, а на 1999 р. зареЇстровано майже «ќ тис громадських орган≥зац≥й, з ¤ких понад 800 (4%) мали загальноукрањнський статус Ќайб≥льша частка припадаЇ на благод≥йн≥ фонди ≥ орган≥зац≥њ (20 благод≥йних фонд≥в та 300 благод≥йних орган≥зац≥й), на другому м≥сц≥ - ж≥ноч≥ об'Їднанн¤ (215), культурно-осв≥тн≥х та мистецьких орган≥зац≥й - 70, об'Їднань нац≥ональних меншин - 65, молод≥жних орган≥зац≥й - 36, правозахисних - понад «ќ, а також природоохоронн≥, рел≥г≥йн≥, допомоги жертвам „орнобил¤ та ≥н. Ќайб≥льша частина всеукрањнських орган≥зац≥й функц≥онуЇ у таких м≥стах ¤к  ињв, ’арк≥в, Ћьв≥в, ќдеса, ƒонецьк. ѕрофсп≥лков≥ орган≥зац≥њ зазвичай залишаютьс¤ досить бюрократичними структурами, ¤к≥ мало що значать дл¤ своњх член≥в. ¬тративши функц≥њ розпод≥лу соц≥альних благ, вони не стали справжн≥ми захисниками економ≥чних, соц≥альних та пол≥тичних ≥нтерес≥в своњх громад¤н.
Ќаприклад, до стор. 10 з 46 ‘едерац≥њ незалежних профсп≥лок (‘Ќѕ), ¤ка нал≥чуЇ до 18 млн член≥в, належать роб≥тники ≥ п≥дприЇмц≥, до того ж, багато п≥дприЇмств занепало, а њх профсп≥лки фактично перестали ≥снувати. Ѕ≥льш перспективними Ї незалежн≥ профсп≥лки, але у 1996 р. розпалос¤ ќб'Їднанн¤ в≥льних профсп≥лок, ¤ке нал≥чувало 150 тис. член≥в. ” пол≥тичному житт≥ б≥льш активну роль грають ¬≥льн≥ профсп≥лки шахтар≥в ƒонбасу, федерац≥¤ "—ол≥дарн≥сть", прац≥вники кооператив≥в, др≥бного та середнього б≥знесу ^  лючовим критер≥Їм свободи ≥нформац≥њ Ї р≥зноман≥тн≥сть њњ джерел ≥ в≥льний доступ до них. «аконодавч≥ акти, прийн¤т≥ ¬ерховною –адою у 1992 р., спри¤ли формуванню нового типу засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ («ћ≤) ќ≥ . ¬ першу чергу це «акони "ѕро друкован≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ (пресу)" та "ѕро ≥нформац≥ю". ” 1995 р. на баз≥ колишнього ƒержавного ком≥тету з питань преси було створене ћ≥н≥стерство преси та ≥нформац≥њ ”крањни дл¤ нагл¤ду за дотриманн¤м засобами масовоњ ≥нформац≥њ украњнського законодавства. стор. 11 з 46 —учасн≥ «ћ≤ перетворилис¤ на могутн≥й пол≥тичний ≥нститут. якщо на початку 90-х рок≥в д≥¤ло близько «ќ телерад≥омовних структур, то через дес¤ть рок≥в до ƒержавного реЇстру було внесено 791 телерад≥оорган≥зац≥ю, з них 28 державних, 250 комунальних та 513 комерц≥йних. Ќа 2000 р. в ”крањн≥ зареЇстровано 10 тис. пер≥одичних видань. Ќа загальносв≥товий зас≥б розповсюдженн¤ ≥нформац≥њ перетворивс¤ ≤нтернет ў -глобальна комп'ютерна мережа, через ¤ку проходить величезний обс¤г ≥нформац≥њ. ¬ ”крањн≥ њњ сегмент з'¤вивс¤ наприк≥нц≥ 1990 р., а оф≥ц≥йно домен ≤≤ј зареЇстрований у грудн≥ 1992 р. Ќа 2000 р. в ”крањн≥ вже д≥¤ло 207 оператор≥в-провайдер≥в послуг ≤нтернет, ¤к≥ обслуговували до 180-190 тис. користувач≥в. Ќайб≥льш розвинена мережа ≤нтернету в  иЇв≥, де вона нал≥чувала до 80 тис. користувач≥в, у ƒн≥пропетровську - до 20 тис, ’арков≥ - до 12 тис, ƒонецьку - до 11 тис √оловним напр¤мам пол≥тичноњ трансформац≥њ сусп≥льства Ї перех≥д в≥д лгонопарт≥йност≥ до багатопарт≥йност≥ <^? . 12 з 46 …ого темпи особливост≥ ≥ тенденц≥њ залежать в≥д ≥сторичних традиц≥й та р≥вн¤ пол≥тичноњ культури даного сусп≥льства.
¬ крањнах пострад¤нського простору простежуютьс¤ загальн≥ риси цього процесу: виникненн¤ великоњ к≥лькост≥ парт≥й прот¤гом 2-3- рок≥в незалежно в≥д к≥лькост≥ населенн¤ (в ≈стон≥њ на 1,5 млн населенн¤ створено близько 100 парт≥й, в –ос≥њ з населенн¤м 150 млн - 100, а в ”крањн≥ на 48 млн населенн¤ - майже 140. “акож цей процес в≥дбуваЇтьс¤ на фон≥ негативного ставленн¤ переважноњ б≥льшост≥ сусп≥льства до парт≥й взагал≥. ƒо 1999 р. пол≥тичн≥ парт≥њ не змогли скласти г≥дну конкуренц≥ю при висуванн≥ кандидат≥в п≥д час президентських вибор≥в: на вс≥х трьох виборах перемагали позапарт≥йн≥ кандидати. ” 1991 р. п'¤ть кандидат≥в в≥д нових пол≥тичних парт≥й отримали разом 32,24% голос≥в виборц≥в, що вз¤ли участь у голосуванн≥. “≥льки у 1999 р. на президентських виборах пол≥тичн≥ парт≥њ змогли виставити г≥дних конкурент≥в. 3 15 кандидат≥в на посаду президента ”крањни 12 представл¤ли пол≥тичн≥ парт≥њ. «агалом у стор. 13 з 46 першому тур≥ голосуванн¤ л≥дери парт≥й отримали 49,63% голос≥в виборц≥в. «а ≥деолог≥чним под≥лом багато парт≥й на система в ”крањн≥ представлена парт≥¤ми загальновизнаного пол≥тичного спектру: л≥вими парпй¤лш ў , соц≥алгдемократами центристами ў , нац≥оналгдемокрштшми нац≥ожт-радикалами ў . ” жовтн≥ 1997 р. ¬ерховна –ада прийн¤ла закон про вибори за пропорц≥йно - мажоритарною системою. ¬ округах, де вибори проходили за парт≥йними списками, подолали 4% бар'Їр ≥ в≥дпов≥дно д≥стали право на депутатськ≥ мандати зг≥дно з к≥льк≥стю отриманих голос≥в так≥ парт≥њ, ¤к  ѕ” - 24,7%, Ќ–” - 9,4%, блок —ѕ”-—елѕ” - 8,7%, ѕарт≥¤ зелених ”крањни - 5,4%, Ќƒѕ - 4,9%, "√ромада" - 4,6%, ѕ—ѕ” - ≥ —ƒѕ”(о) - по 4%. “аким чином, вибори 1998 р. виграли л≥в≥ парт≥њ, в де¤ких рег≥онах за них проголосували б≥льше половини виборц≥в стор. 14 з 46 стор. 15 3 46 (¬≥нницька, ћиколањвська, ѕолтавська, „еркаська, —умська, Ћуганська, ’арк≥вська област≥).

¬ибори до ¬ерховноњ –ади у 2002 р. засв≥дчили, що стор. 16 з 46 репрезентантами ≥нтерес≥в певноњ частини населенн¤ змогли стати виборч≥ блоки парт≥й ≥ парт≥њ "Ѕлок ¬≥ктора ёщенка "Ќаша ”крањна ", (отримав 23,57% голос≥в виборц≥в ≥ в≥дпов≥дно 70 л≥андат≥в),  омун≥стична парт≥¤ ”крањни (19,98% голос≥в виборц≥в, 59мандат≥в), "«а Їдину ”крањну " (11.77% голос≥в виборц≥в, 35 л≥андат≥в), —оц≥ал≥стична парт≥¤ ”крањни (6,87% голос≥в виборц≥в, 20 л≥андат≥в), "¬иборчий блок ёл≥њ “илюшенко" (7,26% голос≥в виборц≥в, 22 л≥андати), —ƒ≤7” (о) (6,27% голос≥в виборц≥в, 19 мандат≥в), отримавши прох≥дний процент голос≥в ??] ??] . «агалом до багатопарт≥йноњсистеми ставленн¤ населенн¤ дуже суперечливе, ≥ поки що парт≥њ не змогли дос¤гти одностайного схваленн¤ нав≥ть факту свого ≥снуванн¤. Ѕ≥льш≥сть населенн¤ ”крањни не п≥дтримуЇ д≥¤льн≥сть пол≥тичних парт≥й та њњ член≥в. ” 1998 р. загальна к≥льк≥сть стор. 17 з 46 стор. 18 з 46 стор. 19 з 46 крањнах ™вропи частка виборц≥в, не Ї надто високою ≥ коливаЇтьс¤ вс≥х член≥в парт≥й приблизно становила 1 млн 80 тис. ос≥б, або 3% дорослого населенн¤. ƒо 2002 р. њх к≥льк≥сть зб≥льшилас¤ ¤к м≥н≥мум удв≥ч≥. ÷ей показник низький лише щодо нашого тотал≥тарного минулого, коли  ѕ–— мала 19 млн комун≥ст≥в. ” ¤к≥ Ї членами парт≥й, теж в межах в≥д 2 до 20 %.стор. 20 з 46