home
–озбудова незалежноњ ”крањни
ƒемократичн≥ засади державотворчого процесу. “руднощ≥ перех≥дного пер≥оду пов'¤зан≥ перш за все з ун≥кальним характером перетворень, особливо з тим, що у сх≥дноЇвропейських крањнах в≥дбуваЇтьс¤ "потр≥йна" трансформац≥¤ ў) (пол≥тична - створенн¤ плюрал≥стичђноњ пол≥тичноњ системи, економ≥чна - формуванн¤ ринковоњ економ≥ки ≥ територ≥альна - виникненн¤ та оформленн¤ нових держав). Ѕ≥льш того, представник американськоњ пол≥толог≥чноњ думки ‘.–едер небезп≥дставно наголошуЇ, що одночасно в постсоц≥ал≥стичних крањнах в≥дбулис¤ три революц≥њ: нац≥ональна, коли виникли нов≥ нац≥ональн≥ держави; пол≥тична революц≥¤, ¤ка знищила один з самих могутн≥х авторитарних режим≥в XX ст. (—–—–); економ≥чна революц≥¤, в ход≥ ¤коњ в≥дбуваЇтьс¤ зам≥на адм≥н≥стративноњ системи виробництва ≥ розпод≥лу ≥нститутами ринковоњ економ≥ки ў} . —трижневою проблемою цього пер≥оду Ї формуванн¤ державних ≥нститут≥в влади, зам≥на парт≥йно-рад¤нськоњ системи на преждентсько-парламентську . ¬ир≥шальне значенн¤ стор. 1 з 46 дл¤ цього мало скасуванн¤ у жовтн≥ 1990 р. б ст.  онституц≥њ ”–—– про кер≥вну роль  ѕ–—} а згодом ≥ заборона д≥¤льност≥  ѕ”, а також, в≥дмова в≥д гасла рад¤нських час≥в "Ѕе¤ влада - –адам!" ѕ≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни розпочалос¤ в≥дродженн¤ парламентаризму. ¬ерховна –ада Їдиний орган законодавчоњ влади в ”крањн≥. ¬она складаЇтьс¤ з 450 депутат≥в, ¤к≥ обираютьс¤ безпосередньо виборц¤ми строком на 4 роки. ÷е однопалатний парламент, ¤ким керуЇ √олова ¬ерховноњ –ади. Ќародн≥ депутати ”крањни Ї повноважними та в≥дпов≥дальними представниками народу, обран≥ на основ≥ загального, р≥вного ≥ пр¤мого виборчого права. 26 червн¤ 1994 р. в≥дбулис¤ перш≥ повноц≥нн≥ вибори на багато парт≥й н≥й основ≥ до ¬ерховноњ –ади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤. «агалом до –ад вс≥х р≥вн≥в обрано 162445 депутат≥в. ¬они були представниками 52 нац≥ональностей, 30% депутатського корпусу становилистор. 2 з 46 ж≥нки (у ¬ерховн≥й –ад≥ - лише 4%), 7711 депутат≥в _^ - члени парт≥й. √оловою ¬ерховноњ –ади було обрано ќ.ћорош 0 - л≥дера —оц≥ал≥стичноњ парт≥њ ”крањни. ¬≥д 1997 р. депутат≥в ¬ерховноњ –ади обирають за зм≥шаною (мажоритарно-пропорц≥йною системою) ¬ажливе значенн¤ дл¤ посл≥довноњ соц≥ально-пол≥тичноњ трансформац≥њ сусп≥льства мало заснуванн¤ посади ѕрезидента ”крањни (в≥дпов≥дний «акон ¬ерховноњ –ади з цього приводу був прийн¤тий ще 5 липн¤ 1991 р.). ÷е св≥дчило про спр¤мован≥сть на президентсько-парламентську(а не каб≥нетно парламентську модель побудови законодавчого органу та стосунк≥в з виконавчою владою. ” грудн≥ 1991 р. п≥д час президентських вибор≥в цю посаду об≥йн¤в Ћ. равчук ?÷ . а у наступних-у липн≥ 1994 р. та у жовтн≥ 1999 р. - перемогу отримав Ћ. учма ќ) . ќрган≥зац≥йне, правове, консультац≥йне, стор. « з 46 ≥нформац≥йне й анал≥тичне забезпеченн¤ д≥¤льност≥ ѕрезидента ”крањни зд≥йснюЇ јдм≥н≥страц≥¤ ѕрезидента ”крањни ў) . ÷ей орган в≥д≥граЇ самост≥йну роль у сучасн≥й пол≥тиц≥. ƒл¤ зм≥цненн¤ президентськоњ г≥лки влади у березн≥ 1992 р. був запроваджений ≥нститут представник≥в президента з повноваженн¤ми гол≥в м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й в област¤х ≥ районах, у  иЇв≥ ≥ —евастопол≥. ѕри цьому вони не могли втручатис¤ до сфери компетенц≥њ –ад ¬ажливим поштовхом на шл¤ху до демократизац≥њ стало прийн¤тт¤ новоњ  онституц≥њ 1996 р., створенн¤  онституц≥йного суду, ¬ищоњ ради юстиц≥њ, прийн¤тт¤  онституц≥њ јвтономноњ –еспубл≥ки  рим ф ^. ¬с≥м, хто проживав на територ≥њ ”крањни, «акон про громад¤нство забезпечував набутт¤ украњнського громад¤нства. Ѕуло затверджено державний прапор, малий герб та г≥мн ”крањни; створено службу безпеки, нац≥ональну гвард≥ю, прикордонн≥ в≥йська, митну службу стор. 4 з 46 Ќова  онституц≥¤ ”крањни була прийн¤та 28 червн¤ 1996 р. як джерело права њњ можна в≥днести до конституц≥й пост≥йного, дЇмократичного, рЇспубл≥канського, ун≥тарного, жорсткого, писаного типу. ¬ажливо, що  онституц≥¤ ”крањни за своњм зм≥стом ≥ духом не поступаЇтьс¤ конституц≥¤м крањн з≥ сталими демократичними традиц≥¤ми.  онституц≥¤ характеризуЇ ”крањну ¤к суверенну, незалежну, демократичну, соц≥альну, правову державу (ст. 1). «а формою державною устрою ”крањна визначалас¤ ¤к ун≥тарна держава ≥з збереженн¤м адм≥н≥стративно-територ≥альноњ автоном≥њ дл¤ јвтономноњ –еспубл≥ки  рим. «а формою державного правл≥нн¤ -президентсько-парламентська республ≥ка. ≤нститутами м≥сцевого самовр¤дуванн¤ визнано обласн≥, м≥ськ≥, районн≥ у м≥стах, районн≥, с≥льськ≥, селищн≥ –ади.  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни ¬) , очолюваний прем'Їр-м≥н≥стром, Ї вищим органом системи орган≥в виконавчоњ влади. ¬ажливою проблемою сучасноњ ”крањни Ї демократизац≥¤ ў} державного стор. 5 з 46 управл≥нн¤. ” зд≥йсненн≥ ринкових перетворень держава повинна в≥дмовитис¤ в≥д надм≥рно активного втручанн¤ владних структур на м≥крор≥вн≥. ” структур≥ чисельност≥ прац≥вник≥в орган≥в виконавчоњ влади у 1994-1999 рр. значно зросла к≥льк≥сть прац≥вник≥в ф≥нансових ≥ ф≥скальних орган≥в. ѕри цьому чисельн≥сть прац≥вник≥в цих орган≥в (108990 ос≥б) перевищила загальну чисельн≥сть прац≥вник≥в апарату м≥н≥стерств, центральних орган≥в влади та њх м≥сцевих орган≥в (70496 ос≥б) у 1,5 рази. «начним дос¤гненн¤м розвитку ”крањни в роки незалежност≥ стала трансформац≥¤ значенн¤ ≥ рол≥ судовоњ системи. 15 грудн¤ 1992 р. був прийн¤тий закон "ѕро статус судд≥в", ¤кий вперше наголосив на тому, що суди Ї. органами судовоњ влади ≥ сто¤ть на одному р≥вн≥ з органами законодавчоњ та виконавчоњ влади. “ого ж року ¬ерховна –ада схвалила  онцепц≥ю судово-правовоњ реформи. «а пер≥од з лютого 1992 р. по листопад 2000 р. ѕрезидент ”крањни прийн¤в б≥льше 30-ти указ≥в, спр¤мованих на п≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ судовоњ системи. ” липн≥ 2001 р. ¬ерховна рада ”крањни прийн¤ла пакет ≥з 10 закон≥в, спр¤мованих на зд≥йсненн¤ судовоњ реформи ў) . ƒержавотворчий процес в ”крањн≥ проходив п≥д гаслом "розбудови незалежноњ демократичноњ держави", ¤ке згуртувало населенн¤ р≥зних рег≥он≥в, спри¤ло консол≥дац≥њ нац≥онально-демократичних сил, означила характер необх≥дних дл¤ ”крањни перетворень. Ќац≥ональна ≥де¤ Ї обов'¤зковою складовою будь-¤кого процесу державотворенн¤, особливо важливою вона Ї в кризов≥ стор. 7 з 46 пер≥оди в ≥стор≥њ народ≥в. ≤сторичний досв≥д доводить, що альтернативи нац≥ональн≥й ≥дењ, ¤к консол≥дуючому чиннику сусп≥льства, не ≥снуЇ. ¬арто нагадати, що саме цей чинник об'ЇднуЇ економ≥чно прогресуюч≥ крањни. стор. 8 з 46