home
Україна в 1953-1991роках.Трансформація суспільного розвитку Доба постсталінізму :зміни в системі політичної влади
Після смерті Сталіна суспільство пройшло складний шлях десталінізації @} , поступового перегляду усталених цінностей. Від 5 березня 1953 р. на арені великої політики першість перейшла до людей, які діяли поруч зі Сталіним довгі роки, були безпосередньо причетні до зловживання владою, масових репресій і з цій причини пов'язаних круговою порукою: Г.Маленкова (обійняв посаду Голови Ради Міністрів СРСР), Л.Берії (очолив Міністерство внутрішніх справ), В.Молотова (повернувся на посаду Міністра іноземних справ), К.Ворошилова (став Головою Президії Верховної Ради СРСР), М.Хрущова О} (від вересня 1953 р. - Перший секретар ЦК КПРС). Перші політичні кроки демонстрували розуміння того, що після смерті Сталіна криза особистої влади, як форми керівництва державою, буде неминучою. Відповідний курс почали здійснювати за "формулою Малєнкова": "припинення культу особи в теперішньому, і обмеження стор. 1 з 32 вторгнення в його минуле". Першим превентивним заходом стала амністія в березні 1953 р., під час якої на волю вийшло більше 1 млн 180 тис. арештованих (невелику частку серед них складали політв'язні). Своєрідним громовідводом для громадської думки була політична компрометація та фізична ліквідація найбільш впливової та одіозної фігури - Л.Берії та деяких його ставлеників у республіках. Так на деякий час загроза обвинувачень у масовому терорі була локалізована і відведена від інших керівників. У 1954 р. при Президії ЦК КПРС була створена комісія з розслідування злочинів Сталіна під час масових репресій другої половини 30-х років. У 1953-1955 рр. вище керівництво СРСР переглянуло головні політичні справи повоєнного часу, пов'язані з протизаконними репресіями, реабілітація торкнулася й тих, хто був послідовним виконавцем волі Сталіна в Україні. Масштабна зміна керівних кадрів відбулася в усіх республіках і партійних структурах СРСР. стор. 2 з 32 У червні 1953 р. на Пленумі ЦК КПУ з посади Першого секретаря був звільнений Л.Мельников, замість якого обрали О.Кириченка Щ} - першого українця на цій посаді. В січні 1954 р. Д.Коротчгнка Щ} обрано Головою Президії Верховної Ради УРСР, Н.Кальченко очолив Раду Міністрів. Для подальшої історії держави значення доповіді М.Хрущова на XX з'їзді КПРС про культ особи і його наслідки полягало в тому, що він розкрив роль Сталіна у створенні режиму політичного терору, хоч і зосередившись головним чином на його особистих рисах, а також наголосив на тому, що мало місце застосування репресій проти ідейних противників. Головним результатом доповіді М.С.Хрущова наXXз'їзді було те, що боротьбі з наслідками культу особи було надано офіційного політичного статусу .Подолання сталінської спадщини відбувалося досить складно, при намаганні не дестабілізувати ситуацію і не викликати широкомасштабної політичної конфронтації в стор. З з 32 країні, де авторитет Сталіна ще був досить високим. Неможливо було не зважати на можливий резонанс у міжнародному комуністичному русі. До того ж у постанові ЦК КПРС "Про подолання культу особи та його наслідків" фактично був зроблений крок назад. Тобто зміни зачепили лише крайнощі тоталітарної системи і набагато років вперед створили ілюзію можливості модернізації країни на базових незмінних теоретичних і практичних засадахмарксизліу-ленінізму Внутрішньопартійна боротьба і намагання сталіністів позбавити Хрущова його лідерських позицій змусили знову повернутися до практики масової реабілітації. Після травня 1956 р. внаслідок виконання постанови Ради Міністрів СРСР "Про скасування обмежень по спецпоселенню з членів сімей українських і білоруських націоналістів, звільнених від заслання на поселення" 65534 осіб повернулися в Україну. Головним чином після XX з'їзду до 1961 р. було реабілітовано 737182 особи. Наприкінці 50-х років політика Хрущова ставала більш консервативнішою та авторитарнішою 4 з 32 великих обертів набирала кампанія звеличення його особи, почали повертатися до практики досить жорстких методів управління країною. Відновили смертну кару за економічні правопорушення, з'явилися псевдолегальні товариські суди, у 1962-1963 рр. пройшла чергова антисемітська Оі кампанія, продовжувався жорсткий антирелігійний курс, відновилося переслідування інтелігенції, ввели нові обмеження на господарську діяльність селян і жителів селищ. Через ускладнення соціально-економічної ситуації розпочалися виступи робітників індустріальних міст (Кривий Ріг, Олександрівськ). У червні 1962 р. була застосована зброя проти робітників Новочеркаська. Партійне і державне керівництво не змогло повною мірою реалізувати могутній духовний підйом громадян, викликаний боротьбою з культом особи і лібералізацію часів "відлиги" Щ) . Базовими засадами соціально-політичиої реформації стала "комуністична перспектива " стор. 5 з 32 За хрущовської доби закладено фундаментальні зміни в системі радянської влади: лідер втратив абсолютну владу і перетворився на першого серед рівних, на представника оточуючого партійного угруповання, від підтримки якого залежав термін його перебування на високій посаді. У жовтні 1964 р. під приводом боротьби з волюнтаризмом і суб'єктивізмом Хрущова як лідера держави і партії було усунено з посади Першого секретаря ЦК КПРС і Голови Ради Міністрів СРСР. Вперше за багаторічну історію СРСР це було зроблено на пленумі ЦК КПРС шляхом застосування представницької процедури. До керівництва державою прийшли висуванці хрущовської доби: Л.Брежнєв Щ} - Перший секретар ЦК КПРС (від 1966 р. - Генеральний секретар ЦК КПРС), О.Косигін - Голова Ради Міністрів СРСР. Ідеологічну політику впродовж багатьох років визначав М.Суслов -найодіозніша фігура тих часів. У 1966 р. посаду Голови Президії Верховної Ради СРСР обійняв активний учасник стор. 6 з 32 відставки М.Хрущова - М.Шдгорний ЩІ . У 1963-1972 рр. Першим секретарем ЦК КПУ був П.Шелест Щ . Під гаслами політичної стабілізації Щ і відмови від рішучих поворотів вдалося консолідувати партійну номенклатуру, бюрократичний ?0 апарат в цілому. Б.Щербицький був Першим секретарем ЦК КПУ від травня 1972 р. до вересня 1989 р. Його секретарювання розпочалося з ідеологічного тиску на інтелігенцію, безпосередньо займався цим секретар з ідеологічних питань Б.Маланчук Час правління Л.Брежнєва і найвищої республіканської номенклатури здобув офіційне освячення у вигляді проголошення тези про "розвинутий і зрілий характер соціалістичного суспільства", яким вони керують. Пропаганда підміняла дійсне знання. Таким же пропагандистським був і характер народовладдя. Прийняття Конституції СРСР (1977 р.) істор. 7 з 32 Конституції УРСР (1978 р. ) стало суто пропагандистською акцією як за формою, так і за змістом. Конституція закріпила "керівну і спрямовуючу роль КПРС" у житті суспільства, положення про диктатуру пролетарішпу замінили на тезу про загальнонародний характер держави. Цей документ не відбивав дійсного характеру СРСР як фактично унітарної держави. На середину 80-х років членом партії в УРСР був кожний 12-й громадянин віком від 18 років. Стабільність політичного курсу у вигляді консервативно-еволюційної форми розвитку, яку так вітала партноменклатура, протягом 60-х -на початок 80-х років трансформувалася на консервативно-охоронну, яка отримала публіцистичну назву "добазастою" стор. 8 з 32