home
«ах≥дна ”крањна:суперечливий характер громадсько-пол≥тичного розвитку.¬≥йськове протисто¤нн¤ в сусп≥льств≥.
” 1945-1950 рр. майже по вс≥й л≥н≥њ зах≥дного кордону —–—– -у «ах≥дн≥й ”крањн≥, «ах≥дн≥й Ѕ≥лорус≥њ, Ћитв≥, Ћатв≥њ ≥ ≈стон≥њ - продовжувалас¤ в≥йна, ¤ка набула вс≥х ознак громад¤нськоњ ≥ братовбивчоњ. √оловними причинами протисто¤нн¤ були злам господарського ≥ життЇвого укладу, рел≥г≥йних ≥ св≥тогл¤дних засад, масов≥ репрес≥њ ≥ депортац≥њ мирних жител≥в. ” п≥сл¤воЇнний пер≥од рад¤нська влада сконцентрувала велик≥ в≥йськов≥ сили дл¤ л≥кв≥дац≥њ збройних загон≥в ќ”Ќ-”ѕј ≥ п≥дп≥льноњ мереж≥, ¤ка нал≥чувала близько 600 орган≥зац≥й. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни ≥ розгрому головних сил ”ѕј в 1944-1945рр. розпочавс¤ другий етап боротьби ^ ¬елик≥ загони ”ѕј продовжували д≥¤ти в п≥дкарпатських област¤х, де були в≥дпов≥дн≥ природно-географ≥чн≥ умови. ћетою њх д≥¤льност≥ проголошувалос¤ поваленн¤ б≥льшовицького пануванн¤ в ”крањн≥ ≥ побудова на украњнських етнограф≥чних земл¤х ”крањнськоњ —амост≥йноњ —оборноњ ƒержави. стор. 27 з 36 «а неповними данилт у 1947 р. в≥дбулос¤ 906 пол≥тичних ≥ збройних акц≥й ” ѕј проти в≥йськових п≥дрозд≥л≥в ћ≈—, держбезпеки, член≥в парт≥њ та адм≥н≥страц≥њ на територ≥њ восьми областей ”–—– & . ” 1948 р. к≥льк≥сть операц≥й ”“≤ј зросла до 1422. «а два роки було вбито 1928 представник≥в рад¤нськоњ адм≥н≥страц≥њ та в≥йськових. ќрганами держбезпеки т≥льки в 1948 р. було викрито 94 бази ќ”Ќ-”ѕј «агалол≥ упродовж 1944-1952 рр. збройних виступ≥в збоку ќ”Ќ-”ѕј було вчинено близько 14,5 тис. ^ ‘актично в цей пер≥од органи рад¤нського державного управл≥нн¤ ≥снували лише в м≥стах ≥ м≥стечках. —ело контролювала влада ќ”Ќ-”ѕј. ” лютолгу 1946 р. внасл≥док д≥¤льност≥ п≥дп≥лл¤ в≥дбулос¤ фактичне бойкотуванн¤ вибор≥в до ¬ерховноњ –ади —–—– ф ¬ ”крањн≥ структури ћ¬—-ћƒЅ застосували весь можливий арсенал дл¤ придушенн¤ збройних виступ≥в ≥ л≥кв≥дац≥њ будь-¤ких форм його п≥дтримки серед населенн¤. стор. 28 з 36 ела оголошувалис¤ "бандитськими", спалювали ≥ вирубували л≥сов≥ масиви, фальсиф≥кували карн≥ справи, створювали псевдобандер≥вськ≥ загони <\?  онтингент ос≥б, що п≥дл¤гав виселенню з розширенн¤м в≥йськово-чек≥стських операц≥й зростав. Ћише на середину 1947 р. до  емеровськоњ, „ел¤б≥нськоњ, ќмськоњ,  арагандинськоњ областей ≥ до  расно¤рського краю було примусово депортовано 74799 ос≥б. «агальна чисельн≥сть переселених украњнц≥в в≥д 1944 р. до 1952 р. становила 203662 ос≥б. ¬≥йськов≥ акц≥й, репрес≥њ, депортац≥¤ населенн¤ ≥ колектив≥зац≥¤, загибель в березн≥ 1950 р. головного командира ”ѕј “араса „упринки (–.Ўухевича ў) ), ¤кий с≥м рок≥в очолював нац≥онально-визвольну боротьбу, п≥д≥рвали можливост≥ руху, унеможливили його подальше розгортанн¤. ѕ≥днев≥льний стан украњнського народу ≥ суперництво держав за пануванн¤ над ним принесли з стор. 29 з 36 собою на землю ”крањни громад¤нську в≥йну, породили братовбивство, примусили украњнц≥в сходу ≥ заходу боротис¤ м≥ж собою. јдже т≥льки у 1944-1945 рр. на кер≥вн≥ парт≥йн≥ ≥ рад¤нськ≥ посади в «ах≥дну ”крањну було направлено 84 тис. ос≥б з≥ сх≥дних областей. «агалом за оф≥ц≥йними даними у п≥сл¤воЇнн≥ роки в «ах≥дн≥й ”крањн≥ внасл≥док терористичноњ д≥¤льност≥ ќ”Ќ-”ѕј загинуло 25 тис. в≥йськовослужбовц≥в ≥ сп≥вроб≥тник≥в правоохоронних орган≥в, «ќ тис. мирних жител≥в. ≤сторичне об'Їднанн¤ украњнських земель було зд≥йснено по-стал≥йськи, у самий жорстокий спос≥б, з метою надовго п≥д≥рвати здатн≥сть украњнського народу до Їднанн¤, поставивши украњнц≥в по р≥зн≥ сторони збройного та ≥деолог≥чного протисто¤нн¤. «адл¤ абсолютного пануванн¤ в цьому рег≥он≥ рад¤нська влада розпочала курс на руйнуванн¤ греко-католицькоњ церкви, ¤к надзвичайно потужноњ нац≥ональноњ ≥нституц≥њ, ¤ка п≥дтримувала нац≥онально-визвольний рух у зах≥дноукрањнських зел≥л¤х стор. «ќ з 36 ”крањнська греко-католицька церква (”√ ў ў≥ на к≥нець в≥йни мала 4488 церков, 203 монастир≥, Ѕогословську академ≥ю, 50 богослов≥в, 5 духовних сем≥нар≥й, 2987 св¤щеник≥в, 1610 ченц≥в та черниць, 35 видавництв. ” 1946 р. були заарештован≥ в≥дом≥ греко-католицьк≥ св¤щеники, професори Ѕогословськоњ академ≥њ та ƒуховноњ сем≥нар≥њ ” такий спос≥б влада поставила перед духовенством питанн¤ про розрив з ¬атиканом≥ перех≥д параф≥й до –ѕ÷. Ќа початок 1946 р. п≥д тиском р≥зних обставин ≥з 1294 греко-католицьких св¤щеник≥в 856 за¤вили про п≥дтримку пол≥тики "возз'Їднанн¤" церков. Ћьв≥вський —обор ?÷ (березень 1946 р.) ухвалив р≥шенн¤ л≥кв≥дувати ун≥ю "≥ повернутис¤ до нашоњ батьк≥вськоњ св¤тоњ православноњ в≥ри ≥ –уськоњ православноњ церкви". ќск≥льки Ћьв≥вський —обор був проведений з грубими порушенн¤ми (на ньому не було жодного греко-католицького Їпископа), тому в≥н не мав канон≥чного обірунтуванн¤ дл¤ проголошенн¤ розриву з –имом ≥ стор. 31 з 36 фактичноњ л≥кв≥дац≥њ ”ѕ—÷. ” цей же час польська влада ≥ римо-католицька церква скористалис¤ послабленн¤м позиц≥й ”ѕў ≥ у вересн≥ 1947 р. нац≥онал≥зували майно греко -католицькоњ церкви на територ≥њ ѕольщ≥, заборонивши також використанн¤ украњнськоњ мови в богослуж≥нн≥. ќдночасно розпочалис¤ кампан≥њ з л≥кв≥дац≥њ греко-католицьких параф≥й у „ехо—ловаччин≥ ≥ –умун≥њ. ѕ≥д юрисдикц≥ю –умунськоњ православноњ церкви, наприклад, перейшло 2536 греко-католицьких церков ≥ 1794 параф≥й. јрешти противник≥в "возз'Їднанн¤" церков поширилис¤ ≥ на «акарпатт¤, де п≥сл¤ ћукач≥вського собору (1947) значно прискоривс¤ перех≥д у православ'¤ греко-католицьких параф≥й. јле ”крањнська греко-католицька церква не припинила свого ≥снуванн¤, а перейшла до п≥дп≥льноњ (катакомбноњ) д≥¤льност≥. ѕроцес розбудови стал≥нськоњ модел≥ соц≥ал≥зму в «ах≥дн≥й ”крањн≥ передбачав радикальну зам≥ну складу найб≥льш осв≥ченоњ ≥ незалежноњ верстви населенн¤, ¤ка мала змогу очолити ≥нтелектуальне протисто¤нн¤ влад≥ - ≥нтел≥генц≥њ. —≤ор_ зг з 36 Ѕула прийн¤та низка в≥дпов≥дних парт≥йних настанов, в тому числ≥ "ѕро п≥двищенн¤ пильност≥, посиленн¤ боротьби з украњнсько-н≥мецькими нац≥онал≥стами в зах≥дних област¤х ”крањни" (лютий 1946 р.). Ќа практиц≥ в першу чергу було продемонстровано недов≥ру до м≥сцевих кадр≥в. ” 1946 р. з 16129 номенклатурних посад м≥сцев≥ жител≥ пос≥дали всього 2097 (13%), ¬ обласних в≥дд≥лах культурно-осв≥тн≥х заклад≥в з 61 кер≥вноњ посади м≥сцевими були лише дв≥ особи. Ќе були вони представлен≥ н≥ серед кер≥вник≥в промисловост≥, н≥ на посадах у громадських орган≥зац≥¤х. « 19 директор≥в радгосп≥в лише один був походженн¤м з цього рег≥ону. Ќавесн≥ 1945 р. вс≥ випускники вуз≥в ”–—– з≥ спец≥альност≥ "≤стор≥¤" були направлен≥ на роботу в зах≥дн≥ област≥. «агалом в≥д 1944 р. до 1950 р. сюди прињхали працювати близько 44 тис. вчител≥в. Ќа березень 1950 р. в зах≥дних област¤х ”–—– працювало т≥льки 35,9 % вчител≥в м≥сцевого походженн¤ ^ ¬насл≥док переселенн¤, депортац≥њ ≥ м≥грац≥њ тис¤ч стор. 33 з 36 людей у п≥сл¤воЇнн≥ часи велик≥ зм≥ни в≥дбулис¤ в ¤к≥сному ≥ к≥льк≥сному склад≥ ≥нженерно-техн≥чних прац≥вник≥в ≥ роб≥тничого класу «ах≥дноњ ”крањни. ƒо в≥йни переважну њх б≥льш≥сть становили пол¤ки. 3 18 тис. роб≥тник≥в Ћьвова 10 тис. вињхали до ѕольщ≥. —тал≥нський ≥деолог≥чний курс щодо зах≥дноукрањнськоњ ≥нтел≥генц≥њ демонстрував повне зневажливе ставленн¤ до фах≥вц≥в, ¤к≥ отримали осв≥ту в довоЇнн≥й ѕольщ≥, до галицькоњ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ взагал≥, до традиц≥йних ц≥нностей, пам'¤ток ≥стор≥њ ≥ культури. ќсновою його зд≥йсненн¤ стали ≥деолог≥чн≥ кампан≥њ по "боротьб≥ з украњнським буржуазним нац≥онал≥змом" ≥ пол≥тика русиф≥кац≥њ. ќдними з перших тавруванню ≥ зв≥льненню з роботи були п≥ддан≥ представники гуман≥тарних дисципл≥н ≥сторики, ф≥лологи, мистецтвознавц≥. «а р≥шенн¤м –ади ћ≥н≥стр≥в ”–—– в жовтн≥ 1946 р. у Ћьвов≥ були л≥кв≥дован≥ в≥дд≥ли ≥нститут≥в јЌ ”–—– украњнськоњ л≥тератури, ≥стор≥њ ”крањни та економ≥ки. стор. 34 з 36 ¬тручанн¤ ≥ контроль над культурним середовищем зах≥дноукрањнських областей набували в≥двертих насильницьких форм. ¬≥д 1944 р. м≥сцев≥ театри формувалис¤ на баз≥ театральних колектив≥в сх≥дних областей. ” 1945 р. на пост≥йну роботу до Ћуцька перевели ћиргородський музично-драматичний театр, до м. „орткова “ерноп≥льськоњ област≥ - ќхтирський драмтеатр —умськоњ област≥, до м. ’отина „ерн≥вецькоњ област≥ - ременчуцький пересувний драматичний театр њм. ≤ ѕ. отл¤ревського, в ”жгород≥ в 1945-1947 рр. працював «апор≥зький музично-драматичний театр та ≥н. ¬важалос¤, що у такий спос≥б у мистецькому житт≥ цих областей швидше запануЇ принцип "соцреал≥зму" на противагу мистецтву прозах≥дному, буржуазному. “радиц≥йною дл¤ тотал≥тарноњ системи стал≥нськоњ доби була схема впровадженн¤ русиф≥кац≥њ. –ос≥йською мовою розпочалос¤ викладанн¤ у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ та Ћьв≥вськ≥й консерватор≥њ, все ширше вживанн¤ њњ ¤к оф≥ц≥йноњ, що не мало не викликати незгоду з цим серед стор. 35 з 36 населенн¤. ѕевне послабленн¤ тиску стал≥нськоњ ≥деолог≥чноњ машини на розвиток нац≥онально-культурного житт¤ в≥дбулос¤ лише п≥сл¤ смерт≥ —тал≥на. стор. 36 з 36