home
Відновлення сталінізму в Україні
Одним з головних парадоксів післявоєнного періоду є те, що народ-переможець фашизму - жахливого витвору XX ст., у себе вдома знову повернуся до статусу переможеного сталінізмом 0
. Певною мірою відродженню тоталітарної і—адміністративно-командної системи сприяли надзвичайно важкі завдання відбудови народного господарства, початок "холодної війни" ^ та ізоляції СРСР від західного світу, ядерна загроза, продемонстрована наприкінці Другої світової війни США. Надзавдання відбудовчого періоду, масштабні за об'ємом і обсягом, необхідність їх розв'язання в максимально стислі строки знову, як і під час індустріалізації, сприяли значному розширенню функцій держави, мобілізації і концентрації всіх ресурсів у руках провідників сталінського апарату. Перемога надала нового імпульсу сталінському режимові. Першочерговим завданням перших післявоєнних років було відновлення державного управлінського стор. 20 з 36 апарату і організація мирного життя населення. Від 4 вересня 1945 р. скасовано воєнний стан і систему управління воєнного часу. У 1946 р. Раду Народних Комісарів перетворено на Раду Міністрів УРСР якій підпорядковувалося 25 міністерств. Підприємства і установи переходили на 8-годинний робочий день, поновлювалися профспілкові відпустки для робітників, скасовувалася понаднормова неоплачувана праця. Поступово відновлювалася діяльність органів радянської влади, партійних, комсомольських і профспілкових структур. На початку 1946 р. в республіці працювало 25 обласних, 13 окружних, 77 міських, 82 районних у містах, 743 районних сільських Рад, 15044 сільських і селищних Рад. Проведення виборів Щ} у лютому 1947 р. до Верховної Ради УРСР і в грудні 1947 р. до місцевих рад було важливим для сталінського режиму з огляду на демонстрацію перед міжнародною громадськістю стор. 21 з 36 демократичних засад радянського суспільства, відсутніх у реальному житті. Вибори продемонстрували вражаючу "одностайність" суспільства - за кандидатів від єдиного учасника виборів - блоку комуністів і безпартійних - проголосувало 99,47% виборців. Такі результати красномовно свідчили про деформуючий вплив сталінізму на політичну систему суспільства. До Верховної Ради УРСР було обрано 415 депутатів, з них 42,7% становили робітники, 30,3% - колгоспники і 27% - службовці і представники інтелігенції. Депутатський корпус селищних рад налічував 307 тис. Протягом 1948-1949 рр. перші
післявоєнні з'їзди провели профспілкові і комсомольські організації України. Ключові позиції в управлінні республікою, як і раніше, займала комуністична партія, членство в якій збільшували прискореними темпами. Якщо в 1946 р. в рядах Компартії України ?Ц було 320,3 тис. членів, то в 1951 р.715 тис. Першим секретарем ЦК КП(Б)У в перші післявоєнні роки був стор. 22 з 36 МС.Хрущов у 1949-1953 рр. Л.Мельников На фоні великого піднесення і патріотизму, героїчної праці народу заради відбудови і відродження в Україні розпочався черговий тур репресій і переслідувань інтелігенції. Причиною повернення до політичного та ідеологічного диктату була необхідність подолати зростання внутрішнього супротиву системі, яке все більше відчувалося в суспільстві, а також подолати вплив західної демократії і культури на радянських громадян. Розгортання цих кампаній було пов'язане також з продовженням військового протистояння в Західній Україні, активної пропаганди національно-патріотичних сил ідеї створення незалежної Української держави. Протягом 1946-1948 рр. ЦК КП(6)У прийняв низку постанов щодо проблем розвитку української літератури і мистецтва: "Про перекручення і помилки у висвітленні історії української стор. 23 з 36 літератури "(сер пень 1946 р.), "Про журнал сатири і гумору "Перець" (вересень 1946 р., "Про журнал "Вітчизна" (вересень 1946 р.) та ін. Всього за період з 1945 по 1951 рр. було прийнято 12 подібних постанов, від яких постраждала українська інтелігенція. Головним пунктом звинувачень була теза про "буржуазно-націоналістичні перекручення і помилки". У постанові ЦК КП(б)У "Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Акаделйї наук УРСР" *\& негативні оцінки були дані таким виданням як "Короткий курс історії України" за редакцією С.М.Білоусова, К.Г.Гуслистого, М.Н.Петровського; "Нарис історії України" за редакцією К.Г.Гуслистого, Л.М.Славіна, Ф.О.Ястребова; перший том "Історії України" за редакцією М.П.Петровського. Значення публікацій цих авторів принижувалося, деякі навіть сховали до спецфондів. Влітку 1951 р. кампанія боротьби з українським націоналізмом набула нової сили. Тоді звинувачення були висловлені на адресу творчості В.Сосюри за вірш "Любіть Україну", написаний ще в стор. 24 з 36 1944 р. Фактично митцям заборонялося вивчати і пропагувати героїчну історію свого народу. З цих же позицій влада жорстко критикувала опери Г.Жуковського "Від усього серця" та К.Данькевича "Богдан Хмельницький". Паралельно розпочалася кампанія проти "низькопоклонства" перед Заходом, і "безродного космополітизму", жертвами якої стали особи єврейської національності. Переслідувань зазнали і представники модерних наукових течій. У серпні 1948 р. на сесії ВАСГНІЛ після розгрому " морганістів-менделістів" фактично була закріплена монополія на істину в біологічній науці послідовників Т.Д.Лисенка. Вчених-генетиків, які не визнавали "лисенківщину" втрачали роботу. В Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка були звільнені завідуючий кафедрою генетики і селекції академік АН УРСР М.М.Гришко, завідуючий кафедрою дарвінізму професор С.Г.Гершензон. У Харківському університеті- стор. 25 з 36 завідуючий кафедрою дарвінізму і генетики професор І.М.Поляков, у Харківському сільськогосподарському інституті - професор Л.М.Делоне та ін. Реабілітація діячів науки і культури розпочалася на XX з'їзді КПРС у 1956 р., а останнє рішення з приводу політично помилкових постанов другої половини 40-х -початку 50-х років було прийняте лише у 1990 р. стор. 26 з 36