home
Утвердження християнства у Київській Русі
Суспільний розвиток Київської Русі вимагав ідеологічних зрушень. Не випадково, що однією з перших акцій, втілених у життя Володимирам Сєятославичем була реформа язичницьких культів <ф . Створення єдиного загальнодержавного язичницького пантеону диктувалося необхідністю згуртування племінних союзів під владою київського князя. Відразу після вокняжіння (980) новий язичницький пантеон Русі було влаштовано поруч з княжим двором у Києві. Це було капище з фігурами шести ідолів, гіпотетичне верховних божеств шести слов'янських племен: полян, деревлян, сіверян, дреговичів, кривичів та ільменських словенів. Це Дажбог Щ) і Хоре – божества сонця, Сімаргл - бог рослинності, землі й підземного царства, Стрибог - повелитель стихій, бог вітрів, Мокош (Макош) жіноче божество плодовитості й хатнього господарювання, Перун бог- громовержець, покровитель війни і зброї, бог воїнства. Саме він посів у пантеоні Володимира місце верховного божества, якому приносили криваві пожертви, у тому числі стор. 8 з 20 людські. Загалом же констатують, що пантеон Володимира відображав слов'ян о-скандинавський етап язичництва. Літопис упевнено датує 988 р., описуючи його так: коли прибув, повелів він поскидати кумирів - тих порубати, а других вогню оддати. Перу на ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому (узвозу) на Ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити (його) палицями... Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, - то мені той противником буде...». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарциними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду..., а попи, стоячи, молитви творили. І було видити радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається..."Прийняття християнства вплинуло на подальший розвиток Русі: нова віра сприяла формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних стор. 9 з 20 словян; християнство стало надійним ґрунтом для розвитку нових форм державотворення;християнство сприяло зростанню міжнародного авторитету Русі; на базі християнства створюється нова картина світу населення Київської Русі; нова віра сприяла розвитку культури: літератури, архітектури та мистецтва. стор. 10 з 20 Наступний етап історії Русі пов'язаний з новими тенденція розвитку феодалізму, зокрема, проблемами влади на київському столі між Ярослаєичалги ф синами Ярослава Мудрого . Для стабілізації ситуації в державі брати зібралися у Вишгороді (1072). І хоча їм вдалося прийняти важливий спільний документ -загальноруський кодекс юридичних норм «Правду Ярославичів» - це не відновило їхньої колишньої єдності. Вже наступного року Святослав зайняв київський стіл, а його старший брат Ьяслав мусив рятуватися втечею до Польщі, що поставило останню крапку в довгій історії тріумвірату. Протягом 1073-1093 рр. Ярославичі по черзі сідали у великокняже крісло: 1073-1076 рр. - Святослав, 1076-1078 рр. - Ьяслав; 1078-1093 рр. - Всеволод. Наприкінці XI ст. зростають відцентрові тенденції в державі, було втрачено політичну єдність, спалахнули численні міжусобні війни, зросла зовнішня загроза. Всі спроби княжих з'їздів (1097,1100,1101, 1107) заблокувати негативні стор. 11 з 20 тенденції та припинити міжусобиці закінчилися невдачею. Останнє намагання відновити колишню велич та могутність Київської Русі припадає на князювання Володимира Мономаха (1113-1125) Численні вдалі походи на половців, активна законодавча п_гт« діяльність (розробка знаменитого «Уставу» - своєрідного доповнення до «Руської правди»), к А 'А Подолання сепаратистських тенденцій, об'єднання 3/4 території Русі тимчасово стабілізували становище держави і повернули її в ряди наймогутніших країн Європи. Після смерті Володимира Мономаха його сину Мстиславу (1125-1132) О/ лише на короткий час вдалося підтримати єдність руських земель. У ХП столітті на теренах Русі одне за одним з'являються окремі самостійні князівства і землі; Галицьке, Волинське, Київське, Мур омське, Переяславське, Р о стов є - Суз д ал ь ське, Чер нігов о - Сів ер ське, По л о цьке -Мінське, Смоленське, Тмутараканське, Турове-Пін ське князівства та Новгородська і Псковська землі. У цю добу роздрібненість набула рис стійкої, прогресуючої тенденції. стор. 12 з 20 Так, якщо в ХП ст. утворилося 15 князівств Щі (земель), то їхня кількість на початку ХШ ст. сягала вже 50. Акція, яка підсумувала тенденції роздрібності, вважають похід вол оди мир о-суздальського князя Андрія Боголюбського на Київ у 1169 р. Феодальну роздрібненість спричинила низка чинників, зокрема простори держави та етнічна неоднорідність населення. Русь простягалася на значну територію, що, залежно від обставин, могло бути або свідченням державної могутності, або ж джерелом слабкості. Розвиток продуктивних сил, утвердження феодальних відносин сприяли появі та зміцненню великого землеволодіння. Базуючись на натуральному господарстві, в основі якого лежала замкнутість, велике землеволодіння посилило владу місцевих князів і бояр, створило передумови для розгортання процесів формування економічної самостійності та політичної відокремленості давньоруських земель. стор.