home
Післявоєнний поділ Українських земель .Більшовицька модернізація суспільного устрою. Новий статус Зх.-Українських земель.
Одним із результатів Першої світової війни стало постання на карті Європи нових незалежних держав. Не було серед них лише державно незалежної України. В.Липинський Щі у своїх історичних дослідженнях згодом напише: "Всі зорганізувались в держави, тільки ми й досі нищимо самих себе та в своїй безпорадності кличемо то одного, то другого сусіда прийти і завести у нас порядок". Трагічним наслідком поразки української революції 1917-1920 рр. став черговий поділ українських земель.Паризька мирна конференція санкціонувала приєднання до Румунії Північної Буковини і Бессарабії, входження українського Закарпаття до складу новопосталої Чехословацької республіки. Після невдалого походу Червоної Армії на Варшаву (1920 р.) на основі Ризького мирного договору ^ до Польщі відійшли українські північно-західні землі - Волинь і частина Полісся. Під владою Польщі залишалися Холмщина, Лемківщина, Підляшшя. сюр. 1 з 18 Рішенням Ради послів Антанти Щ в березні 1923 р. Польщі були передані суверенні права на Східну Галичину. При цьому ставилася умова, що Польща надасть українцям широкі автономні права для задоволення їх національних потреб. У зв'язку з фактичною анексією Східної Галичини уряд Радянської України висловив офіційний протест Яким же був з погляду політичної прав о суб'єкти ості статус українських земель у складі держав, частиною яких вони стали. Північна Буковина, Бессарабія за своїм статусом стали звичайними адміністративними одиницями унітарної румунської держави, позбавленими не тільки національно-адміністративної самоврядності, а й національно-культурної автономії, що передбачалися відповідними договорами Паризької мирної конференції. На українські землі розповсюджувалися єдині правові норми і закони Румунії, здійснювалася насильницька румунізація українців. стор. 2 з 18 Багато в чому схожою була і доля українців під владою Польщі. Польська влада зневажила міжнародні зобов'язання, що витікали з договорів 1921-1923 рр. відносно національних меншин, українців зокрема. Про політико-адміністративну автономію навіть мова не йшла. Скасовувалася сама назва "Галичина", натомість офіційною назвою стала назва "Воєводство Руське". Назва говорить сама за себе: замість статусу автономії - воєводство, як адміністративна одиниця унітарної держави. Тотального характеру набула полонізація українських земель, особливо після приходу до влади Ю.Шлсудського Щі і встановлення в Польщі авторитарного режиму влади. Українці Закарпаття мали більш сприятливі умови щодо національного самовизначення. Закарпаття було виокремлено в адміністративний край - Підкарпатську Русь ?Ц . Проте празький уряд всіляко відтягував надання краю реальної політико-адміністративної автономії. стор. З з 18 Лише в жовтні 1938 р. чехословацький уряд під тиском зовнішніх обставин (Мюнхенська угода ?Ц ) та з огляду на внутрішнє становище змушений був піти на створення на територіальній основі Підкарпатської Русі нового державного утворення (автономії) - Карпатської України ?Ц . 15 березня 1939 р. її парламент (Сейм) проголосив держалну незалеонсність Карпатської України ^Л . Отже, проголошена наприкінці 1918 р. українська державність на західноукраїнських землях виявилася нетривалою. Внутрішні незгоди, несприятлива міжнародна кон'юнктура перервали процес національної емансипації. Західноукраїнці вимушені були вести перманентну боротьбу за збереження національної ідентичності, якій загрожувала асиміляторська політика держав, у складі яких вони перебували