home
Правління Директорії
В.Винниченко, С.Петлюра, С.Єфремов, А.Андрієвський та ін. Спроби П.Скоропадського ліквідувати цю опозиційну організацію не дали бажаного результату, а його керівники переїхали до Білої Церкви і 14 листопада 1918 р. утворили Директорію . До її складу увійшли В.Винниченко ?Ц - голова, члени С.Петлюра Щ} , Ф.Швець, А.Макаренко, П.Андрієвський. Зібравши навколо себе всі повстанські сили, Директорія перейшла у рішучий наступ проти гетьмана і 14 грудня 1918 р. вступила у Київ. У цей же день П. Скоропадський склав свої повноваження, а його уряд передав владу в Україні Директорії Влада Директорії в Україні встановлювалася тричі, але поширювалась не на всю її територію. Перше встановлення з грудня 1918 р. до березня 1919 р. відбулося майже на всій території УНР, крім деяких районів східних губерній. Друге - з липня до листопада 1919 р. на частині Київщини, Волині, ряду повітів Поділля. Трете – це травень-липень 1920 р., коли спільно з польськими війська ми Директорія поставила під контроль 0 10 частну Кіївщини, Волині, ряду повітів Поділля. Прийнявши влади в свої руки, Директорія оголосила програмовий документ Декларацію. Ця програма у своїй основі була досить передова, демократична і в основному відображала інтереси робітників, селян, інтелігенції, національних меншин і т.д. Але приступити до 'її реалізації Директорія не змогла 1?Щ Головна причина цього полягала в тому, що продекларувавши демократію і виборність органів управління, Директорія розпочала на місця направляти своїх представників, які називалися отаманами. Окремі з них почали розпускати Ради, розганяти з'їзди селян, робітників, забороняти діяльність профспілок, не виконувати розпоряджень Директорії, Трудового Конгресу, встановлювати на місцях свою необмежену владу тощо ^ . Це привело до того, що проти неї розпочався повстанський рух та масовий перехід повстанців, бійців армії Директорії на бік Радянської влади і Червоної армії. СІор_ 10 з 19 Внаслідок цього в Директорії протягом весни 1919 р. відбулося декілька великих політичних розколів, почався розпад її армії. В.Винниченко склав повноваження голови Директорії, а його місце зайняв С.Петлюра. У березні 1919 р. Директорія покинула межі УНР. Торкаючись питання зовнішньополітичної орієнтації Директорії треба звернути увагу на те, що вона, відстоюючи курс на побудову суверенної України, шукала у цій боротьбі підтримку і союзника на міжнародній арені. У січні 1919 р. вона прагне налагодити мирні стосунки з РСФРР, веде переговори з командуванням англо - французьких військ ( січень-лютий 1919 р.), які окупували південь України, про спільну боротьбу проти Радянського уряду України і його політичного союзника Радянської Росії. Уклала договір з А.Денікіні4Лі @ (літо 1919 р.) про спільні дії проти більшовизму та радянської влади і з цієї ж самої мотивації підписує таємний Варшавський договір Щ і з Польщею (квітень 1920 р.). Усі ці договори не дали бажаного результату. Вони не зберегли владу Директорії в Україні