home
Визвольно-революційна боротьба на Україні у 1917-1920 рр.
Литнева революція в Росії та відродження Української державності.УНР доби Центральної Ради Перша світова війна привела Російську імперію до глибокої економічної і політичної кризи, що завершилася Лютневою (1917 р.) революцією падінням монархії, творенням Тимчасового уряду та встановленням у державі певних демократичних свобод. На гребні цих перетворень пробудився національно-визвольний рух у "національних околицях" імперії, у тому числі в Україні. Його наслідком стало утворення в Києві з різних громадських, культурних і політичних сил Української Центральної Ради ?у (З березня 1917 р. — 28 квітня 1918 р.). Весною 1917 р. Центральна Рада спочатку виконувала функції загальноукраїнського громадсько-політичного центру, але згодом, після Національного з'їзду(19-21 квітня 1917 р.), який надав їй багато повноважень, поступово перетворилася у політико-правовий суб'єкт й розгорнула боротьбу за відновлення державності українськ ого народу. сюр. 1з 19 Головою Центральної Ради та лідером української демократії того періоду був професор Михайло Грушевський Весняно-літній період 1917 р. цієї боротьби завершився прийняттям Пертого та Другого універсалів Центральної Ради які взяли курс на правове здобуття автономії України, створення власного уряду Генерального секретаріат тощо. Влітку 1917 р. в Росії назріла нова революційна криза, яка привела до того, що революційні маси, керовані більшовиками, есерами та іншими лівими партіями 24-25 жовтня 1917 р. здійснили збройне повстання у Петрограді, повалили уряд, а з'їзд Рад проголосив про перемогу соціалістичної революції та встановлення Радянської влади на всій території Російської республіки. Крім цього, з'їзд прийняв Декрет про мир, землю, виклав основні положення декларації прав народів Росії, обрав уряд -Раднарком на чолі з Б./.Леніним СЦ та Всеросійський стор. 2 з 19 Центральний Виконавчий Комітет (законодавчо-виконавчий орган Рад) у складі 101 особи.Жовтневі події в Петрограді сколихнули збройне повстання у Києві проти комісара Тимчасового уряду краю та підпорядкованих йому збройних сил. Ця об'єднана боротьба робітників Києва, керованих більшовиками і військ, підпорядкованих Центральній Раді, завершилася приходом останньої до влади та проголошенням нею Третього універсал . Проте недостатнє врахування Центральною Радою того, що на осінь 1917 р. боротьба в Україні поряд з національно-визвольним рухом набула широкого соціалістичного розмаху, призвело до зібрання у грудні 1917 р. в Києві І Всеукраїнського з'їзду Рад На ньому відбувся розкол революційних сил на дві частини. Одна залишилася виключно на національно-визвольних позиціях і послідовно підтримувала в державно-господарському будівництві Центральну Раду, а інша, очолювана більшовиками, вимагала радикальних змін у суспільстві, перевиборів Центральної Ради, уряду, проведення у життя декрету про землю, передачі управління фабриками робітникам, встановлення 8-годинного робочого дня тощо. Не знайшовши між собою взаєморозуміння, більшовицька частина з'їзду з деякими своїми політичними союзниками переїхала до Харкова, де об'єдналася з делегатами з'їзду Рад Донецько Криворізького басейну й представниками від армії та Чорноморського флоту (всього 220 чоловік) і проголосила встановлення Радянської влади в УНР (11-12 грудня 1917 р.). З'їзд обрав свій уряд -Народний секретаріат, Центральний Виконавчий Комітет України; скасував закони та акти Центральної Ради, спрямовані проти трудящих; оголосив чинність декрету про землю на території "УНР; продекларував необхідність боротьби за суверенну Україну в інтересах робітничо-селянських мас; вирішив розпочати формування власних збройних сил з трудового народу і стор. 4 з 19 Потрібно зазначити, що більшовикам України у їх політичній конфронтації з Центральною Радою моральну і навіть матеріальну допомогу надавав Раднарком РСФРР. Це найбільш відкрито сказано у "Маніфесті до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради". Згідно з цим документом, Раднарком визнав право УНР на самостійний розвиток і вихід її зі складу РСФРР, але не визнавав Центральну Раду вищим законодавчим, демократичним органом (парламентом) УНР і оголосив їй ультиматум за надання певної підтримки антирадянському заколоту на Дону та розпуск робітничо-селянських Рад у ряді регіонів України <@ф . Згодом від заяв Раднарком перейшов до дій. На підтримку Радянського уряду України надіслав у Харків збройні загони з Москви і Петрограду. На думку багатьох істориків України ця акція розцінюється як початок військової агресії Радянської Росії щодо УНР і початок широкомасштабної громадянської війни Й?) Не сформувавши власної боєздатної армії, підписання побоюючись опертися на власний народ у відповідальній справі охорони держави, Центральна Рада не спромоглася зупинити наступ більшовицьких загонів Муравйова Щ} на Київ. Та все ж Центральна Рада проголосила незалежність України (22 січня 1918р.? Четверпшй універсал) *\& і змушена відійти з Києва до Ковеля й прискорити мирного договору з країнами Четверного союзу. На захист міста встали лише кілька сотень студентів, яких безжально знищели більшовики у бою під Крутами (Чернігівщина) Згідно з цим договором Центральна Рада звернулася за військовою дополгогою до Німеччини і Австро-Угорщини для боротьби з більшовизмом ф ' * отримала її і протягом березня-квітня 1918 р. спільними зусиллями розпустила всі органи радянської влади. Проте ця допомога була небезкорисна. Німці, окупувавши УНР,стор.бз19