home Україна в 2-й половині 17-18 ст.Українська руїна
Поняття "українська Руїна" - конкретно-історичне. Йдеться, передусім, про козацько-старшинські міжусобиці, що по слідували після смерті Б. Хмельницького, наслідком яких були перманентні громадянські війни в українському суспільстві. їх результатом, в свою чергу, став розкол козацько-гетьманської держави на Лівобережну Гетьманщину (проіснувала до 80-х років ХУШ ст. і Правобережжя, де козацька державність практично припинила своє існування наприкінці 70-х років XVII ст. Наслідком Руїни були величезні демографічні втрати, соціально-економічний занепад. В таких її проявах Руїна почалася ще за Хмельниччини. Демографічні втрати на 1653р. По козацькій території становили 35-40% українського населення. "Селян і міщан, - пише знавець історії того періоду Н. Яковенко, -"стинали" як козаки, так і польські жовніри, брали в ясир татари, добивав голод, а меншій частині вдалося втекти з палаючого регіону за Дніпро". Після смерті Б. Хмельницького негативні процеси, стор. 1 з 23 пов язані з соціальним розташуванням в українському суспільстві, ще більше загострилися. "Вже за часи Виговського, - читаємо у М. Драгоманова, - незгода між тими поділами наших людей по стану й багатству дійшла до того, що вже наперед можна було бачити, що українська держава не встоїть..." Після смерті Б.Хмельницького гетьманом був проголошений його син Юрій ?Ц , однак він виявився нездатним керувати державою і невдовзі склав владу. 25 жовтня 1657 р. Генеральна Військова Рада у Корсуні О) проголосила гетьманом генерального писаря І.Вигоеського Щ) . Новообраний гетьман продовжував політику Б.Хмельницького, спрямовану на досягнення державної незалежності України. Складна політична ситуація в Україні, постійна загроза агресії з боку Московської держави і підтримка нею антигетьманської опозиції змусили І.Виговського до союзу з Річчю Посполитою. 2 з 23 б вересня 1658 р. між Україною і Польщею було укладено Гадяцький трактат Щ) ^ г . За його умовами Україна мала б входити на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федерального державного утворення -Речі Посполитої. Дізнавшись про укладення Гадяцького договору, Москва розпочала агресію проти України. Навесні 1659 р. московська армія вдерлася до Лівобережної України. Наприкінці червня 1659 р. поблизу Конотопа відбулася вирішальна битва Щ] , в якій московська армія зазнала нищівної поразки. Однак ІВиговський не зміг скористатися результатами перемоги. Проти політики гетьмана виступила старшинська опозиція. Скориставшись цим, московські війська захопили Лівобережну Україну. В жовтні 1659 р. ІВиговський був змушений зректися гетьманської булави. Гетьманом знову був обраний син Б.Хмельницького Юрій. Однак він показав себе слабовільним і нерішучим керівником, постійно потрапляв у залежність від Москви, Польщі або Туреччини. стор> 3 3 23 Враховуючи воєнно-політичну ситуацію в Україні, козацька старшина була вимушена налагоджувати мирні відносини з Москвою. 17 жовтня 1659 р. на Генеральній Військовій Раді, яка відбувалася в оточенні московського війська, Ю.Хмельницький був змушений підписати так звані Переяславські статті 1659 р. Щ} ' . В основу цього вкрай невигідного для України договору було покладено сфальсифікований московською стороною текст Березневих статей 1654 р. 18 жовтня 1660 р. Ю.Хмельницький розірвав ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИЙ СОЮЗ З МОСКОВСЬКИМ царем і уклав договір з Річчю Посполитою – Слободищенський трактат (Чуднієський трактат) Пі яким скасовувалися Переяславські статті 1659 р. Козацька рада у Корсуні схвалила Слободищенський трактат, але лівобережні полки на чолі з Я.Самкам Щ} і В.Золотаренком не погодились з умовами договору і виступили за збереження союзницьких відносин з Москвою, що поклало початок поділу стор. 4 з 23 Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну частини. Після того, як навесні 1662 р. на старшинській раді є Козельці Щі гетьманом був обраний переяславський полковник Я.Сомко розпочалися міжусобиці прибічників двох гетьманів. У січні 1663 р., відчуваючи нездатність опанувати ситуацію, Ю.Хмельницький зрікся булави і постригся у ченці. Розпочався період спустошливої війни. Україну було поділено вздовж Дніпра на дві сфери впливу: польську - на Правобережній Україні та московську - на Лівобережній, включно з Києвом. Турки хазяйнували на півдні. Гетьман Правобережної України П.Теттіеря Щ} , спираючись на Запорожжя і підтримку Речі Посполитої, намагався об'єднати під своєю владою Правобережну і Лівобережну Україну. Він вступив у боротьбу з лівобережним гетьманом Я.Сомком, потім - з його наступником І.Брюхоеецькіім 0 , які робили спроби об'єднати всі українські землі під владою московського царя. стор. 5 з 23 У липні 1665 р., зневірившись у подальшій боротьбі, П.Тетеря призначив наказним гетьманолг Щ М.Ханенка 0 В червні 1663 р. на Чорній Раді у Ніжині Щ} під тиском московського війська гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Брюховецького, який спочатку проводив промосковську політику. В грудні 1665 р. він підписав Московські статті ?Ц , які значно обмежили державні права Гетьманщини, посилили її адміністративну і фінансову залежність від Московського царства. Майже у всіх великих українських містах розмістилися російські гарнізони, значно розширилися права царських воєвод тощо. Все це викликало незадоволення українького населення, яке досягло апогею після того, як 13 січня 1667 р. Москва таємно, без порозуміння з українцями, підписала з Річчю Посполитою Андрусієський мир , який закріплював поділ Лівобережної та Правобережної України МІЖ ЦИМИ державами.стор. 6 з 23 У відповідь ІБрюховецький вирішив виступити проти Москви. Він зав'язав переговори з П.Дорошенком ?$ } якого в січні 1666 р. козацька рада в Чигирині обрала гетьманом Правобережної України. У травні 1668 р. війська ІБрюховецького вигнали московські залоги з частини українських міст. На початку літа на Лівобережну Україну вступили правобережні полки під проводом гетьмана П.Дорошенка. Дізнавшись про це, лівобережні козаки виступили проти І.Брюховецького, вбили його і проголосили П.Дорошенка гетьманом всієї України. Проте його гетьманування на Лівобережній України було недовгим. Призначивши наказним гетьманом на Лівобережжі Д. Ми осо гріш ного, П.Дорошенко був змушений повернутися на Правобережну Україну. Відсутністю П.Дорошенка у Лівобережній Україні скористалися противники гетьмана, які в середині березня 1669 р. проголосили гетьманом Д.Многогрішного. У вересні 1670 р. П Дорошенко розпочав боротьбу зі стор. 7 з 23 ставлеником Польщі уманським полковником М.Ханенком. Протягом 1671 р. призначений П. Дорошенком наказним гетьманом О.Гоголь вів воєнні дії проти польської армії і загонів М.Ханенка . Навесні 1672 р. розпочалися широкомасштабні воєнні дії. П.Дорошенко, отримав воєнну допомогу від Туреччини і перейшов у наступ. В липні козацькі полки під його проводом розгромили загони М.Ханенка. 28 серпня 1672 р. об'єднана українсько-турецько-татарська армія, яку очолювали П.Дорошенко, турецький султан Мехлгед IV) і кримський хан Селім-Прей, здобула фортецю Кам'янець і рушила в Галичину. На початку вересня 1672 р. союзницькі війська обложили Львів. Не маючи сил для продовження війни, польський уряд 18 жовтня 1672 р. пішов на укладення Бучацького мирного договору В червні 1672 р. замість скиненого з гетьманства Д.Многогрішного лівобережним гетьманом було обрано ІшСамойлоеича, якого 17 березня 1674 р. було проголошено гетьманом всієї Укр аїн и. 8 з 23 Невдовзі після цього між гетьманським уряд°м і царською адміністрацією було укладено так звані Конотопські статті 0 , які суттєво обмежували політичні права гетьманського уряду. В червні 1674 р. московська армія і козацькі полки на чолі з гетьманом ІСамойловичем вступили на Правобережжя і взяли в облогу гетьманську столицю Чигирин. На допомогу П.Дорошенку підійшла турецько-татарська армія, яка змусила ІСамойловича і московські війська відступити. Правобережна Україна знову перейшла під владу П Дорошенка. Ситуація на Правобережжі залишалася дуже складною. Тривала війна перетворила на руїну українські міста і села. Авторитет П.Дорошенка швидко падав серед українського населення. Восени 1676 р. московська армія і полки ІСамойловича знову обложили Чигирин. Після тривалого бою П.Дорошенко, розуміючи безвихідь становища, переконав козаків припинити опір і зрікся гетьманства. стор. 9 з 23 П.Дорошенко проявив себе визначним державним і політичним діячем. Він боровся за досягнення повної державної незалежності та збереження територіальної єдності України. Під час Чигиринських походів 1677 і 1678 рр. ' турецький уряд, намагаючись захопити Україну, спробував використати для цієї мети Ю.Хмельницького. Турки проголосили його гетьманом на правах султанського васала. У 1678-1679 рр. Ю.Хмельницький спробував за допомогою турецько-татарського війська встановити владу над Лівобережною Україною, але зазнав невдачі. 13 січня 1681 р. між Туреччиною, Кримським ханством і Московською державою у Бахчисараї був укладений мирний договір Щ} , який в черговий раз перерозподілив українські землі між сусідніми державами і значно посилив позиції московського уряду в Гетьманщині. Після підписання Бахчисарайського миру турки позбавили Ю.Хмельницького гетьманства. стор. 10 з 23 б травня 1686 р. між Польщею і Московською державою був підписаний мирний договір - так званий "Вічний мир " ф г який остаточно затвердив поділ українських земель між двома державами. стор.