home
÷ерковн≥ та м≥жконфес≥йн≥ в≥дносини 14-16 ст.Ѕерестейська ”н≥¤
«а литовськоњ влади на украњнських земл¤х була в≥дсутн¤ сусп≥льна боротьба на рел≥г≥йному ірунт≥, передус≥м через толерантн≥сть, ¤ку ви¤вл¤ли володар≥ Ћитви щодо р≥зних конфес≥й. ¬она сформувалась ус≥Їю ≥стор≥Їю ц≥Їњ держави, що виступала своЇр≥дним буфером м≥ж православним —ходом ≥ католицьким «аходом. Ѕ≥льше того, в Ћитв≥ православна в≥ра спочатку була пан≥вною. ѕроте за ягайла, ¤кий прийн¤в католицьку в≥ру, а особливо п≥сл¤ √ородельськоњ ун≥њ (1413 р.) становище православних пог≥ршилос¤, але вже у 1432 й 1434 рр. обмеженн¤ щодо них були скасован≥, а Ћюбл≥нська ун≥¤ (1569 р.) формально п≥дтвердила р≥вн≥сть ус≥х христи¤н Ћитви. ’арактерною рисою пол≥тики правл¤чих к≥л Ћитви щодо православноњ церкви було њх намаганн¤ позбутис¤ залежност≥ в≥д ћоскви, куди у 20-х роках XIV ст. перењхав митрополит. Ћитовськ≥ володар≥ прагнули мати у межах своЇњ крањни самост≥йну церковну орган≥зац≥ю. ќстаточне розд≥ленн¤ митропол≥й в≥дбулос¤ стор. 5 з 23 п≥сл¤ утворенн¤ незалежноњ московськоњ церкви, переходу на ун≥ю митрополита ≤сидора (1439 р.) та висв¤ченн¤ на кињвську митропол≥ю грека √ригор≥¤ (1458 р.). ”с≥ украњнськ≥, в тому числ≥ галицьк≥ й б≥лоруськ≥ земл≥, надал≥ залишались у п≥дпор¤дкуванн≥ царгородського патр≥арха, хоча з часом ц¤ залежн≥сть стала суто формальною.  ињвський, галицький ≥ вс≥¤ –ус≥ митрополит керував дес¤тьма Їпарх≥¤ми, садиба його була у ¬≥льн≥ чи в  иЇв≥ Ћ] . —л≥д зазначити, що п≥сл¤ розколу христи¤нських церков 1054 р. чи не в≥дразу ж постало питанн¤ про њх об'Їднанн¤. ќдн≥Їю з перших спроб дос¤гти рел≥г≥йного порозум≥нн¤ була ≥н≥ц≥атива кињвського митрополита - грека ≤сидора, котрий на ‘лорент≥йському собор≥ у 1439 р. п≥дписав акт з'Їднанн¤ —х≥дноњ ≥ «ах≥дноњ церков. –≥шенн¤ ‘лорент≥йськоњ ун≥њ залишилис¤ нереал≥зованими, однак ¤к прецедент в умовах наступу протестантизму вони стали базою наступних ун≥й. —тосовно позиц≥й л≥дер≥в католицькоњ ѕольщ≥, то вони дотримувалис¤ тлумаченн¤ ун≥њ ¤к п≥дпор¤дкуванн¤ —х≥дноњ церкви –имськ≥й кур≥њ. стор. 6 з 23 Ќа початку 1584 р. проблеми рел≥г≥йного порозум≥нн¤ м≥ж православною ≥ католицькою конфес≥¤ми в ”крањн≥-–ус≥ загострилис¤. ѕриводом стала полем≥ка довкола календарноњ реформи, запровадженоњ з 1582 р. папою √ригор≥Їм ’Ў, ¤кий ув≥в так званий григор≥анський календар (з поправкою на 10 дн≥в). ” в≥дпов≥дь константинопольський патр≥арх ≤Їрем≥¤ закликав дотримуватис¤ старого (юл≥анського) календар¤.  атолицьк≥ ≥Їрархи у Ћьвов≥ опечатали руськ≥ храми п≥д час р≥здв¤ного богослуж≥нн¤. ”складненн¤ прийшли й збоку кн¤з≥вськоњ ел≥ти:  ост¤нтин ќстрозький мав власну думку щодо ун≥њ. —л≥д зазначити, що православна церква в литовськ≥й ”крањн≥ поступово занепадала, в њњ житт≥ в той час панувало безладд¤. «а цих обставин на захист авторитету православ'¤ виступили м≥щанськ≥ орган≥зац≥њ -братства ў) . ѕр≥оритет у ц≥й справ≥ належав Ћьв≥вському ”спенському братству, ¤ке отримало право ставроп≥г≥њ ў) (незалежност≥ в≥д влади Їпископа). ÷е стор. 7 з 23 незабаром стало пост≥йним джерелом конфл≥кт≥в м≥ж братством ≥ м≥сцевою Їпарх≥альною владою в особ≥ владики √едеона Ѕалабана 0 . ¬ боротьб≥ з ним братчики сперлис¤ на п≥дтримку  онстантинопольського патр≥арха ≤Їрем≥њ (™релг≥¤ ќ1, ). Ќепродумана пол≥тика щодо ”крањни й Ѕ≥лорус≥ грецьких ≥Їрарх≥в, котр≥ внесли значний розлад у вже й без того дезорган≥зовану церкву, стала поштовхом до активних д≥й у справ≥ реал≥зац≥њ ≥дењ ун≥њ. ≤н≥ц≥атива переговор≥в з –имом щодо ун≥њ належала льв≥вському владиц≥ √едеону Ѕалабану, невдоволеному своЇю п≥дпор¤дкован≥стю Ћьв≥вському братству. 23 грудн¤ 1595 р. в урочистих умовах папа римський формально прийн¤в украњнську православну церкву п≥д свою зверхн≥сть. ÷ерковний собор, призначений на 16 жовтн¤ 1596 р. в Ѕерест≥, мав ¤к прихильник≥в, так ≥ противник≥в. Ќа трет≥й день собору почали соборувати нар≥зно. ќбидв≥ стор. 8 з 23 сторони прокл¤ли одна одну. ”крањнське сусп≥льство розд≥лилас¤ на дв≥ частини. ѕочинаЇтьс¤ велике протисто¤нн¤, поштовхом до ¤кого стали не ст≥льки конфес≥йно-рел≥г≥йн≥, ск≥льки соц≥ально-пол≥тичн≥ причини. стор.