home
Україна під владою Речі Посполитої
Люблінська Унія(1569)та її наслідки для українського народу Викликана зовнішньою загрозою з боку лицарів-хрестоносців і закладена Кревською унією 1385 р. політична програма об'єднання двох сусідніх держав -Королівства Польського і Великого князівства литовського лишалася актуальною і після тріумфу Грюнвальдської битви (1410 р.) Для Великого князівства Литовського значною небезпекою була Московська держава за царювання Івана Ш (1462-1505 рр.) і його сина Василя Ш (1505-1533). У затяжних війнах з Московською державою Велике князівство Литовське втратило майже третину своєї території. Участь у виснажливій Лівонській війні, що тривала з перервами від 1558 до 1583 рр., викликала незадоволення дворянства, яке почало вимагати унії з Польщею. До зближення з Польщею підштовхувало і загальне піднесення, що переживала Польська держава у XVI ст., особливо в період правління Сигізмунда П Августа (1548-1572). Що стосується самої Польщі, то вона добивалася унії як з великодержавних амбіцій, стор. 1 з 23 так і в розрахунку на нові землі, придатні для сіль ського с п од ар ського в ир о б н и цтв а. У січні 1569 р. у Любліні розпочався сейм, який актом від 1 липня 1569 р. проголошував утворення нової федеративної держави двох народів - Речі Посполитої, на чолі якої стояв один державець, що мав титул короля польського та великого князя литовського, обирався на спільному польсько -литовському сеймі в Польщі і коронувався у Кракові. Спільними ставали сейм і сенат, монета, зовнішня політика, а також право землеволодіння на території всієї держави. Литовське князівство, у складі якого залишилися власне литовські землі та більша частина Білорусі, мало автономію, зберігалися також уряди, закони, суди, війська, які існували й до об'єднання. Інтереси трьох українських воєводств - Київського, Волинського та Брацлавського - офіційно представляли на сеймі понад ЗО осіб. Князі трималися "мінімізованої програми" - відстоювали свободу віросповідання і недоторканність місцевих звичаїв. стор.2з23 Варто зазначити, що Люблінський акт юридично не порушував принципів автономного існування Київської та Волинської земель, але його фактичне порушення стало згодом причиною загострення національних проблем. Люблінська унія відкрила польській шляхті можливість широкої експансії на українській землі. На чолі колонізаторського походу стали польські й українські магнати. У цей період ще більше погіршилося становище народних мас, зокрема селянства. Після Люблінської унії завершується процес прикріплення селян до землі. Юридичне оформлення кріпацтва в Україні завершив третій Литовський статут 1588 р. Люблінська унія погіршила загальну ситуацію в Україні. Разом з тим слід зауважити, що унія 1569 р. мала для України й певне позитивне значення: вперше задовгий час українські землі об'єдналися в одній, хоч і ворожій українцям, державі. Пожвавилися зв'язки між окремими українськими краями, прискорилася колонізація стор. З з 23 Подніпров'я; селяни Полісся, Поділля і Волині заселяли та освоювали багатющі степові простори. Київ і Львів поступово ставали всеукраїнськими центрами духовності й культури. стор. 4 з 23