< a href="index.html"> home
«ародженн¤ та еволюц≥¤ украњнського козацтва
” ’”-’”≤ ст. в≥дбувалос¤ формуванн¤ принципово новоњ соц≥альноњ групи - козацтва, ¤ка п≥зн≥ше, у ’”ѕ-’”Ў ст. перетворилас¤ на визначальний чинник сусп≥льного житт¤ в ”крањн≥.  олискою козацтва стала ѕ≥вденна ”крањна, що в≥д≥гравала роль буфера м≥ж  римським ханством та волод≥нн¤ми польських ≥ литовських правител≥в, що перебувала поза будь-¤ким пол≥тичним контролем ≥ не мала пост≥йного населенн¤. ѕерша згадка у писемних джерелах про украњнських козак≥в датуЇтьс¤ 1489 р. (—х≥дне ѕод≥лл¤). Ќайб≥льш ранн≥ дан≥ про козак≥в на  ињвщин≥ в≥днос¤тьс¤ до 1492 ≥ 1499 рр. њй . як≥сно новим етапом формуванн¤ козацькоњ верстви було заснуванн¤ «апорозькоњ —≥ч≥ ў≥ * Ќа «апорожж≥ виникаЇ своЇр≥дний центр козацьких вольностей, ¤кий прит¤гуЇ до себе сел¤н ≥ м≥щан. « часом ц≥ процеси зб≥глис¤ ≥з посиленн¤м соц≥ального гнобленн¤ на ”крањн≥, юридичним оформленн¤м кр≥пацтва. стор. 14 з 17 ќдним з основних фактор≥в виникненн¤ козацтва на кордон≥ стала необх≥дн≥сть захистити украњнський народ в≥д ф≥зичного знищенн¤ - середньов≥чного гено- ≥ етноциду, ¤к≥ нависли над ”крањною внасл≥док безперервних напад≥в кримських ≥ буджакських татар, ≥нколи акерманських ≥ придн≥стровських турк≥в. ”продовж свого понад двохсотл≥тнього ≥снуванн¤ запорозьк≥ козаки посл≥довно зм≥нили в≥с≥м —≥чей: ’ортицьку, Ѕазаелуцьку, “ал≥ак≥вську, ћикитинську, „ортпомлицьку,  ам¤нську, ќлетк≥вську й Ќову або ≤√≥дп≥льненську ¬иникненн¤ ’орти цькоњ —≥ч≥ пов'¤зане з ≥стор≥Їю ≥ подвигами першого в≥домого в ≥стор≥њ козацького гетьмана ƒ.¬ишневецького, осп≥ваного в народних думах п≥д ≥менем Ѕайда. ЅишнеЇецький ƒмитро ќ) був немов духовний батько п≥зн≥ш≥й «апорозьк≥й —≥ч≥, ¤ка в друг≥й половин≥ XVI - перш≥й половин≥ XVII ст. еволюц≥он≥зувала до високих орган≥зац≥йних форм. ƒл¤ «апорозькоњ —≥ч≥ впродовж усього њњ ≥снуванн¤ був характерний демократичний устр≥й. стор. 15 з 17 «апорозька —≥ч була козацькою республ≥кою, своЇр≥дним прообразом ”крањнськоњ козацькоњ держави, ¤ка постала в ход≥ нац≥онально-визвольноњ в≥йни в середин≥ XVII ст. п≥д кер≥вництвом Ѕогдана ’мельницького. «апорозьке в≥йсько формувалос¤ на принципах добров≥льност≥ ≥ нав≥ть досить жорсткого в≥дбору бажаючих. ћолодь, прийшовши в —≥ч, к≥лька рок≥в була неповноправною, проходила велику школу загартуванн¤ й в≥йськового вишколу. ” державотворчих процесах в ”крањн≥ значну роль в≥д≥грало реЇстрове козацтво. …детьс¤ про незначну частину (к≥лька сотень) козак≥в, ¤ку польська влада брала на державну службу, надаючи њй певн≥ прив≥лењ ≥ використовуючи в боротьб≥ проти бунтар≥в. «апровадженн¤ реЇстрового козацтва, з одного боку, вносило розкол в козацьке середовище, з ≥ншого - було св≥дченн¤м того, що польська влада визнавала козацтво, принаймн≥ певну його частину, ¤к окрему соц≥альну верству украњнського сусп≥льства. стор. 16 з 17 ¬≥йсько «апорозьке реЇстрове розташовувалос¤ на територ≥њ вище —≥ч≥, в≥д „игирина до “рахтемирова включно ≥ под≥л¤лос¤ на полки 0/ й сотн≥. ѕолково-сотенний устр≥й було використано при побудов≥ ”крањнськоњ козацькоњ держави в ход≥ нац≥онально-визвольноњ в≥йни 1648-1657 рр. –еЇстрове козацтво, незважаючи на прив≥лењ, перебувало в досить складному становищ≥. ¬≥дбуванн¤ в≥йськовоњ повинност≥ вимагало значних витрат, в≥дривало козак≥в в≥д господарства. ћагнати, шл¤хта, корол≥вськ≥ старости намагалис¤ л≥кв≥дувати або обмежити права реЇстрового козацтва, примушувало його сплачувати податки ≥ в≥дбувати повинност≥. ÷е викликало гостре незадоволенн¤ реЇстровц≥в, ¤к≥ виступали у повстанн¤х сп≥льно з сел¤нами ≥ запорожц¤ми. стор.