home
Еволюція Українсько-Литовських стосунків в 14- 1-й половині 16 ст.
У XIV - першій половині XVI ст. цікаві політичні процеси відбувалися у Великому князівстві Литовському. Вже за кілька років після її прийняття майбутнє Кревської унії стало проблематичним. На чолі опозиції опиняється Вітоєт двоюрідний брат Ягайла. Після кількарічної збройної ооротьби Ягайло у 1392 р. був змушений визнати його своїм намісником, а 1398 р. Вітовт проголошує себе повновладним великим князем литовським, чим фактично розриває Кревську унію. Вітовт упродовж свого довготривалого правління зумів перетворити аморфну державу на міцну централізовану. Першими жертвами стали надто незалежні володарі українських околиць. Вітовт оточив себе новою придворною знаттю-католиками. Однак, незважаючи на обмеження прав, на боротьбу литовських князів проти автономістських тенденцій, українська аристократія підтримувала Велике князівство Литовське, тому що його зовнішня політика збігалася з її інтересами, а саме в боротьбі з монгол о-татарами і поширенні колонізації до Чорного моря. о 17 Вітовт, досягти великої могутності своєї держави, заволодів узбережжям Чорного моря. За цих умов відкрилися нові перспективи для української колонізації. Проте після смерті Вітовта (1430 р.) Велике князівство Литовське відмовилося від політики південної колонізації. Оборонна лінія поступово відступила на північ місця, де раніше були кам'яні замки і багатолюдні села, знову стали пДиким полем " Крах планів Вітовта був проявом занепаду Литви, викликаного унією з Польщею. Великі князі, що були одночасно польськими королями, не вели самостійної політики і потрапили під вплив Польщі. Для польської шляхти було тоді життєвою справою заволодіти балтійським узбережжям. Тому вона намагалася підірвати могутність Литовської держави, спрямувати її політику у своїх інтересах. Зі с мертю Вітовта від ц є нтр ов и й рух шв идко в ил ив ся у боротьбу за великокнязівський престол, по суті справи у громадянську війну 1432-1440 років між молодшим братом Вітовта Сигізмундом Кейстутовичем і б з 17 наймолодшим з Ольгердовичів Свидригайлом. Протистояння цих двох князів стало стрижнем, навколо якого оберталися історичні події у Литовській державі до кінця 30-х років XV ст. У цій боротьбі Свидригайло потерпів поразку. Проте невдовзі руські князі організували змову і вбили Сигізмунда у Троцькому замку (1440 р.). Змовники сподівалися, що після загибелі Сигізмунда Литовську державу знов очолить Свидригайло. Але наступником Сигізмунда став 13-річний син Ягайла Казимир В) .Казимир Ягайлович продовжив наступ на автономію українських земель. У 1452 р. після смерті Свидригайла він ліквідував.Волинське князівство, передав Волинь своєму наміснику. Та сама доля спіткала і Київське князівство після смерті київського князя Семена Олельковича у 1470 р. Ліквідація Київського князівства означала кінець української автономії Такі дій з боку Казимира викликали велике незадоволення в Україні і змусили українських панів шукати нового союзника. стор.7з17 Тим союзником для України могло стати Московське князівство, яке протягом другої половини XV ст. перетворилося на могутню державу.З 70-х років XV ст. починає виявлятись тяжіння до Москви північно-східної частини Чернігівського князівства. Дрібні князі чернігівської династії, що піддалися свого часу Литві, зберегли засобою право вільного "від'їзду" до іншого володаря і зі зміною внутрішньої політики великих князів литовських почали масово переходити на бік Москви. Литва намагалася стримати цей процес. Все це спровокувало московсько-литовську війну. Ця війна тривала з перервами від 1501 до 114 рр.Все ж майже два століття більшість українського народу прожила у Великому князівстві Литовському. Хоч національно-політична діяльність українців і зустрічала перешкоди, але для розвитку культури і національної свідомості це був сприятливий час, оскільки життя Великого князівства Литовського розвинулося на основі Київської держави й ці основи залишилися до кінця, незважаючи на вплив польської шляхти.