home
”твердженн¤ –ад¤нськоњ влади в ”крањн≥ та к≥нець громад¤нськоњ в≥йни
об'Їднанн¤ в  иЇв≥ "...в≥д≥рваних в≥ками одна в≥д одноњ частини Їдиноњ ”крањни: «ах≥дноукрањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки (√аличини, Ѕуковини ≥ ”горськоњ –ус≥) ≥ Ќаддн≥пр¤нськоњ ¬еликоњ ”крањни... в Їдину незалежну ”крањнську Ќародну –еспубл≥ку". « перших дн≥в утворенн¤ «”Ќ– мусила зброЇю захищати право украњнц≥в √аличини на державн≥сть. Ќа основ≥ загон≥в с≥чових стр≥льц≥в, що брали участь у ѕерш≥й св≥тов≥й в≥йн≥ на боц≥ јвстро-”горщини, була ”крањнська √алицька арм≥¤ (”√ј) ?÷ ”продовж, 1917-1920 рр. –ад¤нська влада в ”крањн≥ встановлювалас¤ трич≥: перший раз с≥чень-кв≥тень 1918 р.; другий - с≥чень-липень 1919 р.; трет≥й - з грудн¤ 1919 р. *≤≤ ’арактеризуючи рад¤нську систему державного устрою, сл≥д п≥дкреслити, що њњ стрижнем була б≥льшовицька парт≥¤, ¤ка у своњх взаЇмостосунках з ≥ншими пол≥тичними силами перейшла поступово в≥д революц≥йноњ демократ≥њ с 13 319 до усуненн¤ з –ад своњх опонент≥в ≥ нав≥ть союзник≥в, до одно парт≥йност≥ й перетворенн¤  ѕ(б)” в державну монопольно кер≥вну структуру. —тосовно нац≥онально-державного буд≥вництва б≥льшовики спочатку задекларували суверен≥тет ”крањни, але надал≥, спираючись на принцип ≥нтернац≥онал≥зму, проведенн¤ "всесв≥тньоњ пролетарськоњ революц≥њ" та пошуку союзник≥в у боротьб≥ проти зовн≥шньоњ агрес≥њ, у травн≥ 1919 р. уклали в≥йськово-пол≥тичний догов≥р з рад¤нськими республ≥ками, що утворилис¤ на теренах колишньоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, а в грудн≥ 1920 р. - союзний роб≥тничо-сел¤нський догов≥р м≥ж –—‘–– ≥ ”—––. ÷≥ договори стали етапом до проголошенн¤ —–—– (грудень 1922 р.). ћехан≥чне перенесенн¤ рос≥йського досв≥ду "пол≥тики воЇнного комун≥зму" на украњнський ірунт, реал≥зац≥¤ њњ жорсткими воЇнними методами, репрес≥¤ми, розстр≥лами населенн¤ ≥ т.д., привело до гострого протесту проти цього курсу, ¤к у сел¤нському, так ≥ у роб≥тничому середовищ,. —≤ор_ Д 3 Д ¬насл≥док цього, вл≥тку 1919 р. проти б≥льшовицько-рад¤нськоњ влади в ”крањн≥ п≥ дн¤лис¤ багаточисленн≥ (ћахно ў≥ √ригор'Їв, “ютюнник) повстанн¤.  оли ƒобровольча арм≥¤ розпочала наступ на ”—––, то в багатьох рег≥онах вона не отримала опору, а, навпаки, роб≥тники та сел¤ни подекуди досить активно вступали до њњ лав. јле ≥ ден≥к≥нц≥, окупувавши ”крањну ( липень-листопад 1919 р.), не принесли полегшенн¤ населенню, а встановили стар≥ революц≥йн≥ пор¤дки. Ѕони повернули землю полйщикалг, фабрики кап≥тал≥стам, заборонили вивченн¤ у систем≥ осв≥ти украњнськоњ мови, закрили багато культурних установ, заборонили д≥¤льн≥сть украњнських парт≥й, особливо л≥вого спр¤муванн¤, орган≥зували масов≥ пограбуванн¤ населенн¤, Їврейськ≥ погроми, виношували ≥дею в≥дновленн¤ л≥онарх≥њ та "Їдиноњ ≥ нед≥лимоњ –ос≥њ" ÷¤ пол≥тика привела до розгортанн¤ досить великого антиден≥к≥нського повстанського руху. …ого д≥њ —”““™¬ќ ƒќѕќћќ√Ћ» „ер¬ќЌ≤… арм≥њ рќ«√рќћ»“» ƒобровольчу арм≥ю (листопад-грудень 1919 р.), рештки ¤коњ в≥д≥йшли в  рим, ≥ до к≥нц¤ 1919 р. в≥дновити –ад¤нську владу майже на вс≥й територ≥њ ”крањни ѕрийшовши до влади в черговий раз, б≥льшовики не зм≥нили курсу пол≥тики "воЇнного комун≥зму", але, враховуючи попередн≥й досв≥д, наповнили його ¤к≥сно новим зм≥стом. —еред цих заход≥в було чергове поверненн¤ земл≥ сел¤нам, в≥дн¤тих ден≥к≥нським режимом, л≥кв≥дац≥¤ комун, радгосп≥в, направленн¤ на село зам≥сть продзагон≥в груп роб≥тник≥в по ремонту с≥льськогосподарського реманенту тощо. ÷≥ нововведенн¤ пом≥тно зменшили тиск "воЇнного комун≥зму" на сел¤н, ¤к≥ знову повернулис¤ обличч¤м до –ад¤нськоњ влади, припинили активну боротьбу проти б≥льшовик≥в ≥ громад¤нська в≥йна п≥шла на спад ≤«ƒ 25 кв≥тн¤ 1920 р. польська арм≥¤, що нал≥чувала 738 тис. чолов≥к, почала наступ на б≥льшовицьк≥ позиц≥њ. –азом з пол¤ками у наступ≥ брала участь ≥ 15-тис¤чна арм≥¤ ѕетлюри. „ервона арм≥¤ зазнавала поразки за поразкою ≥ б травн¤ здала  ињв.стор.1бз19 «≥бравшись ≥з силами, 5 червн¤ 1920 р. б≥льшовики почали контрнаступ ≥ 12 червн¤ в≥двоювали  ињв. 12 жовтн¤ 1920 р. ѕольща та –ос≥¤ без участ≥ ƒиректор≥њ уклали догов≥р про перемир'¤, за ¤ким кордон м≥ж ѕольщею та –ад¤нською ”крањною проходив по р≥чц≥ «бруч ў≥ , через ¬олинь, м≥сто ќстрог до впад≥нн¤ р. √орин≥ у р. ѕрип'¤ть. 10 листопада рад¤нськ≥ в≥йська атакували позиц≥њ арм≥њ "”Ќ– та змусили њњ в≥дступити за «бруч. «алишки украњнських в≥йськ були ≥нтернован≥ у польських "у таборах. Ќа цьому фактично зак≥нчуЇтьс¤ збройна визвольна боротьба украњнц≥в за свою незалежн≥сть у 1917-1920 рр. 7 листопада 1920 р. б≥льшовики почали наступ на позиц≥њ б≥лих. «аздалег≥дь, 2 жовтн¤ червон≥ п≥дписали догов≥р з Ќ.ћахно про сп≥льну боротьбу проти ¬рангел¤. «агони отамана стали ударною силою при штурм≥ “урецького валу. 13 листопада вз¤то —≥мферополь, 17 листопада останнЇ м≥сто  риму, ¤ке було в руках ¬рангел¤ - ялту. стор. 17 з 19 ¬ивчаючи питанн¤ культурного буд≥вництва у 1917-1920 рр., необх≥дно зазначити, що незважаючи на пол≥тичн≥ протир≥чч¤ ур¤д≥в ”крањни, в план≥ нац≥онально-культурного розвитку вс≥ вони знаходили сп≥льну мову у вир≥шенн≥ питань культурноњ пол≥тики. Ќа 1917 р. осв≥та в ”крањн≥ перебувала на дуже низькому р≥вн≥. № 26 млн населенн¤ в≥ком п≥сл¤ 8 рок≥в Ц 70%, а подекуди ≥ б≥льше було неписьменним або малограмотним. —еред 3,2 млн д≥тей шк≥льного в≥ку б≥льше половини не мали змоги отримати елементарну осв≥ту. Ќе розвивалис¤ й ≥нш≥ напр¤ми культури. ѕроте, незважаючи на громад¤нську в≥йну ≥ на економ≥чну розруху, украњнськ≥ ур¤ди за чотири роки створили нац≥ональну систему шк≥льноњ, позашк≥льноњ, профес≥йноњ ≥ вищоњ осв≥ти. «а парти с≥ли понад 1 млн д≥тей, юнак≥в ≥ д≥вчат, вузи прийн¤ли 57 тис. студент≥в, а мережу р≥зних позашк≥льних заклад≥в в≥дв≥дувало майже 1,3 млн дорослого населенн¤. ƒл¤ системи осв≥ти готувалис¤ власн≥ педагог≥чн≥ кадри, проводилас¤ њњ активна украњн≥зац≥¤ сюр. 18 з 19 позитивно вир≥шувалос¤ питанн¤ розвитку культури нац≥ональних меншин, налагодилос¤ видавництво украњномовноњ пер≥одичноњ преси, л≥тератури. ѕостали нац≥ональний профес≥йний театр, к≥номистецтво, мережа клуб≥в, б≥бл≥отек, палац≥в культури, "ѕросв≥т". ÷евсеразом дало можлив≥сть ”крањн≥ вв≥йти у наступн≥ роки до числа передових республ≥к —–—– ≥ нав≥ть крањн ™вропи за розвитком нац≥ональноњ осв≥ти, науки, культури ≥ мистецтва. ѕ≥дсумовуючи уроки боротьби украњнського народу за свою державн≥сть у 1917-1920 рр., варто звернути увагу на той момент, що коли соц≥альний ≥ нац≥онально- визвольний рух ≥шли Їдиним визвольним потоком, то вони дос¤гли великого пол≥тичного й сусп≥льного результату. ќтже, њх роз'Їднанн¤ ≥ ор≥Їнтац≥¤ у своњй боротьб≥ на трет≥, нав≥ть зовн≥шн≥ сили, привели до громад¤нськоњ в≥йни, ≥ноземноњ ≥нтервенц≥њ, захопленн¤ сус≥дн≥ми державами територ≥њ ”крањни ≥ врешт≥ входженн¤ ”—–– у воЇнно-пол≥тичний союз рад¤нських республ≥к, вступу до —–—– ≥ до поступового згортанн¤ њњ суверен≥тету.